Ругоєв Яакко Васильович

Ругоєв Яакко Васильович
Народився 15 квітня 1918(1918-04-15)
село Суоярві Кемського повіту Архангельської губернії Рос. імперії, тепер місто Карелії, РФ
Помер 17 червня 1993(1993-06-17) (75 років)
Петрозаводськ, Карелія
Поховання
Сулажгорське кладовищеd : 
Країна  СРСР
 Росія
Діяльність прозаїк, поет, драматург, перекладач
Alma mater Карельський учительський інститут
Мова творів фінська
Роки активності з 1934 року
Жанр оповідання, нарис, повість
Нагороди

Руго́єв Яакко (Яків) Васильович (15 квітня 1918(19180415), село Суоярві, Карелія 17 червня 1993, Петрозаводськ, Карелія, РФ) — карельський письменник. Писав фінською мовою.

Друкуватися почав 1934 року. Учасник Другої світової війни. Перша книжка — збірка оповідань і нарисів «Помста» (1943). Автор збірок: віршів «Шлях поколінь» (1948), «Пісні миру» (1951); оповідань — «Розпалюю вогонь» (1968), «Великий Симон» (1975), «Озера» (1976) та інших. Також автор дилогії у віршах «Сказання про карелів» (1964), роману «Руокоранта — очеретяний берег» (1974); повісті «Пекка і Анья» (1975), п'єс, книжок нарисів «В краю Калевали» (1968) та інших. Твори Ругоєва присвячені минулому і сучасному життю Карелії. Переклав фінською мовою «Слово о полку Ігоревім». Переклав також кілька віршів Т. Шевченка.

Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора, іншими орденами, медалями.

Українські переклади

  • Вірші у книзі Слава Вітчизні народів-братів — К., 1954.

Література

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.