Рудик Адам Микитович

Народився 1909 року у містечку Людвиполі тогочасної Волинської губернії Російської імперії (сьогодні смт Соснове Рівненської області України)[1]. За іншими даними народився 1911 року у прилеглому до Людвиполя селі Великі Селища[2]. Закінчив 4 класи школи[2].

Весною 1943 року призначений командиром сотні 1-ої групи УПА, яка діяла на півночі Рівненської області[3]. Відділ «Шавули» брав участь у боях з німецькими загонами та більшовицькими партизанами, а також у ліквідації польських колоній, які співпрацювали з більшовиками та німецькою владою[4]. 28 березня 1943 року Рудик на чолі відділу вступив у бій проти німецьких військ у Людвиполі[1]. З серпня до кінця вересня 1943 року сотня «Шавули» у складі тимчасового куреня під командуванням Дмитра Корінця («Бористена») здійснила рейд у північні райони Рівненської області та південні райони Пінської області БРСР з пропагандивно-розвідувальною метою та задля знищення радянських партизанських загонів[5][2][6]. Після цього 12 вересня 1943 року «Шавула» призначений командиром самостійного куреня (загону) «ім. Остапа» у складі ВО «Заграва»[3][5][6]. Пізніше був поранений і лікувався[2].

Під час переходу фронту у січні-лютому 1944 року у підрозділі Рудика було 2 сотні, у яких налічувалося 240 осіб[7]. У лютому 1944 року під час наближення лінії радянсько-німецького фронту «Шавула» розформував сотні з очолюваного ним загону, за що понижений на посаді до заступника загону[3]. Командування доручили повстанцю на псевдо «Лебедин»[8]. Проте вже 14 квітні 1944 року Рудик знову став командиром[8][3]. 17 травня 1944 року наказом шефа військового штабу групи «Заграва» Дмитра Корінця («Дмитречка», «Бористена») загін «ім. Остапа» перейменований на «Батуринський»[8][9]. Зміна назви та переформування загону були пов'язані, з одного боку, з проходженням з північного сходу на захід у січні-березні 1944 року через Волинь та Полісся радянсько-німецького фронту[9][10], а з іншого — через плани командування УПА, які передбачали послати у східні терени України похідні підрозділи з метою підняття там антирадянського повстання[7]. 27 квітня 1944 року в Лінчинському лісі відбувся бій куреня Адама Рудика з відділом військ НКВС, у якому, за даними повстанців, було вбито понад 300 енкаведистів і понад 150 поранено, а втрати повстанців становили 40 вбитих, серед яких — сотенний «Буря»[11]. Влітку 1944 року брав участь у боях з військами НКВС поблизу Корця і Березного[3]. Тоді ж, ймовірно, разом із загоном переходить з ВО «Заграва» до ВО «Тютюнник»[3].

Згідно з даними НКВС, курінь «Шавули» був розбитий 14-15 травня 1944 року, а сам командир вбитий 2 червня 1944 року[12]. За відомостями краєвого провідника ОУН на ПСУЗ Федора Воробця («Верещаки»), даними на допиті НКВС 23-28 лютого 1946 року, «Шавула» був схоплений НКВС у проміжку часу з середини 1944 по січень 1945 року[5]. Дослідник Петро Содоль припускає, що Рудик загинув у вересні 1944 року[3]. Автори 13-го тому «Літопису УПА» (2014) ототожнюють Адама Рудика з командиром «Хвастівського» загону ВО «Заграва» на псевдо «В. Чорнота» («Чорнота»)[6], проте згадок про це немає в інших джерелах.