Літопис УПА

1973 року в Канаді з'явився перший том видавництва «Літопису УПА» — серії книг, у якій публікуються документи і матеріали з історії УПА та Збройного підпілля ОУН. Початок цьому виданню дали колишні вояки УПА, які в результаті Великого рейду 1947–1949 рр. опинилися в Західній Європі, а опісля в Північній Америці.

У 1992 році було створено спільне підприємство «Літопис УПА» у місті Львові, яке згодом було реорганізоване в Товариство з обмеженою відповідальністю (ТзОВ). Воно займається підготовкою, кольпортажем і поширенням Літопису УПА в Україні та за її межами. На даний час його очолює генеральний директор Ігор Гомзяк.

До 2012 року було видано 100 томів у чотирьох серіях, у яких публікуються документи і матеріали з історії ОУН та УПА. Кожний том або група томів Літопису присвячені окремим темам. Томи з'являються не періодично, а в залежності від підготовки й опрацювання наступних.

Перша серія (канадська) має 53 томи. Сюди увійшли переважно секретні документи переправлені з України, що їх рейдуючі частини і спецкур'єри переправили на Захід. Більшість із них походить з Архіву ЗП УГВР. Винятком є томи 6, 7, 21, 22, 48, 53 які базуються на німецьких, польських, чеських і словацьких архівах. Томи — 43, 44, 46, 49, 50 укладені на основі знайденого у 2004 року архіву в с. Озерна Тернопільської області.

Друга серія (київська) (започаткована 1995 року у співпраці з Інститутом української археографії та джерелознавства Національної Академії Наук України, Державним комітетом архівів України та Центральним державним архівом громадських об'єднань (ЦДАГО) України) нараховує 28 опублікованих томів, інші перебувають на різних стадіях підготовки. До неї ввійшли документи з архівів України. Серед них є як підпільні, так і радянські документи.

Третя серія «Бібліотека» (заснована у 2000 р.) подає спогади і аналітичні розвідки. У серії вийшло 14 томів, ще декілька готуються до друку.

Для популяризації визвольної боротьби започатковано четверту серію «Події і Люди», в якій опубліковано 34 книги та планується видавати інші дослідження.

Окрім паперової версії, усі томи виходять на дисках у вигляді електронних книг. Додатково видавництво «Літопис УПА» було співвидавцем 1-го тому «Повстанські Могили» разом з Українським Архівом (Варшава, Польща) та ілюстрованого видання «Листівки УПА» спільно з видавництвом «Дуліби» (Київ, Україна). Додатково, щорічно від 2004 р., Літопис УПА видає ілюстровані настінні календарі, присвячені УПА та збройному підпіллю ОУН, а в 2009 році у 100-ліття з дня народження Степана Бандери вийшло ще одне спеціяльне ювілейне видання.

2012 року побачив світ Каталог 100 томів (1973–2012) Літопису УПА.

Багато уваги у виданнях «Літопису УПА» приділено Волині, де 1942 року зародилася УПА, а також Закерзонню, Поділлю, Карпатському регіону.

Видавництво «Літопис УПА» встигло за свою історію зробити чимало. Зібрано багато документів і матеріалів, які становлять інтерес як для дослідників, так і для ширшого кола читачів. Вартість проекту чимала, але всі гроші надійшли від Української Громади у формі фундацій та пожертв. Колектив «Літопису УПА» працює безкоштовно на громадських засадах і оплачує тільки друкарські роботи. Цей факт допомагає зрозуміти, чому жменці колишніх вояків УПА вдається забезпечити постійний ріст Видавництва й продовження цієї важливої праці. Найбільшими Добродіями — Фундаторами видавництва «Літопис УПА» стали: Музейна Фундація ім. Романа Дубиняка (Англія), Макар Володимир (Канада), Беш Теодор (Канада) та Галаган Борис — «Ярко» (США).

За роки існування Видавництва головами були Ріпецький Модест, Футала Лев, Котляр Юліян та Лущак Мирон-Михайло. Відповідальними редакторами — Євген Штендера та Петро Й. Потічний, головними адміністраторами — Михайло Федак та Микола Кулик. На даний час (2020) - Головою видавництва є Ковалик Богдан, головним редактором - Романюк Михайло, а його заступником - Сова Андрій. Адміністраторами є: в Канаді - Кулик Роман, в США - Брожина Зеня, в Україні - Гомзяк Ігор.

Жорсткій критиці «Літопис УПА» був підданий новим поколінням американських істориків, які отримали доступ до радянських і польських архівів. Наприклад, Пер Андерс Рудлінг звинуватив редакцію «Літопису» в тенденційному підборі матеріалу, який виключав практично всю інформацію щодо проблем антисемітизму, колабораціонізму та Волинської трагедії[1], при цьому Рудлінг повторював тези нацистської і кремлівської пропаганди та повністю ігнорував дослідження сучасних українських істориків.

• Список публікацій про ОУН—УПА

• І. К. Патриляк. «Літопис УПА» // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 241. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.
• М. Р. Посівнич. «Літопис Української повстанської армії» // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2020. — ISBN 944-02-3354-X.

• Літопис УПА online
• Літопис УПА — документована історія
• Літопис УПА — джерело вивчення історії України
• Літопис УПА на сайті Інститут історії України НАН України
• Зібрання томів Літопису УПА в е-бібліотеці ЧТИВО