Русин Марко Олександрович

Русин Марко Олександрович (біл. Русін Марк Аляксандравіч) (18 червня 1921(19210618), Кінешма, Іваново-Вознесенська губернія, РСФРР18 жовтня 1977, Берестя, БРСР) — білоруський композитор, музикант, педагог. Член Союзу радянських композиторів БРСР (від 1951 року).

Русин Марко Олександрович
Народився 18 червня 1921(1921-06-18)
Кінешма, Ivanovo-Voznesensk Governorated, Російська СФРР
Помер 18 жовтня 1977(1977-10-18) (56 років)
Берестя, Білоруська РСР, СРСР
Країна  Російська СФРР
 СРСР
Діяльність композитор, музикант, педагог

Життєпис

Народився у Кінешмі, на той час Іваново-Вознесенської губернії Радянської Росії.

З початком Німецько-радянської війни потрапив на фронт. У 1942—1945 роках керував армійським ансамблем та був начальником клубу.

Навчався в Державному музично-педагогічному інституті ім. Гнесіних по класу композиції у Михайла Гнесіна [1]. Закінчив інститут 1951 року по класу композиції у Арама Хачатуряна.

По закінченні інституту у 1951—1977 роках працює у Бресті викладачем музичного училища та консультантом Будинку народної творчості.

1951 року як професійний композитор запрошений на посаду завідувача музичною частиною Державного театру імені Ленінського комсомолу Білорусії у Бересті [2] (від 1955 року — Берестейський обласний театр драми і музики). Від цього часу він пише твори до постановок театру. Протягом двох десятиліть багато спектаклів ідуть в супроводі оркестру під його керівництвом. 1967 року за спектакль «Берестейська фортеця» театр удостоєний Премії Ленінського комсомолу в галузі літератури, мистецтва, журналістики та архітектури. З цією виставою театр гастролював і в Україні.

Твори

Твори: для солістів, хору та симфонічного оркестру — кантата «Вогні на Волзі» (слова Л. Черноморцева, 1951); для симфонічного оркестру — Святкова увертюра (1958); для струнного оркестру — Сюїта (1959); для оркестру народних інструментів — Увертюра (1948), Сюїта (1950); для балалайки та оркестру народних інструментів — Концерт (1949); для баяна та оркестру народних інструментів — концерти: I (1954), II (1961); для скрипки і фортепіано — Скерцо (1962), Соната (1954), Три пьеси (1958); для віолончелі та фортепіано — Соната (1959), Мініатюри (1961); для фортепіано — Сонатина (1954), Варіації (1955), П'ять п'ес (1956); для голосу та фортепіано — романси на слова О. Пушкіна і О. Блока (1950); хори та пісні на слова радянських поетів; музика до драматичних спектаклів Берестейського теару ім. Ленінського комсомолу Білорусії, серед них «Дон Сезар де Базан» (1954), «Одруження Фігаро» (1956), «Люди, яких я бачив» (1958), «Іркутська історія» (1960), «Звільнений Дон-Кіхот» (1961), «Собака на сіні» (1962), «Фінал» (1964), «Отелло» (1965), «Берестейська фортеця» (1967), «Люди і камені» (1968), «Волинщик зі Стракониць» (1969), «Дон Хіль Зелені штани» (1970), «Золоте вухо» (1972), «В ніч місячного затемнення» (1972), «Дама-невидимка» (1972), «Чинчрака» (1974).

Відомі учні

Примітки

  1. Деякі рукописи його творів зберігаються у фонді Михайла Гнесіна в Російському державному архіві літератури та мистецтва
  2. Брэсцкі акадэмічны тэатр драмы

Джерела

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.