Рутченкове (селище)

Назване за прізвищем поміщиків Рутченків, виникло як селище Іванодар'ївка, або «Рутченківка» в середині ХІХ в.

1860 року поміщик Микола Рутченко закладає перші шахти-«дудки».

У 1872 році через селище пройшла перша черга Костянтинівської залізниці (Костянтинівка — Юзове — Оленівка), збудована станція Руднична (згодом Рутченкове).

У 1896 році всі землі спадкоємці Олексія Рутченка продають французькому гірничопромисловому товариству, названому Рутченківським — шахти № 11, 15, 16, 18, 19, 21, 22, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32.

В Рутченковому працював пивзавод Юза (згодом Рутченковський пивзавод), коксові печі Коппе (Рутченківська ділянка Донецького коксохімзаводу).

1917 року від Рутченкового побудована гілка на Цукуриху та Гришине (за радянських часів Красноармійськ).

Микита Хрущов працював машиністом шахтного підйому на шахті № 31.

У квітні 1920 року бійці РПАУ напали на станцію Рутченкову, на якій знищили телефонний зв'язок, забрали зі станції телефонний і телеграфний апарати.

Після утвердження радянської влади на базі Рутченківських рудників створено Краснотворчеське рудоуправління (дещо пізніше перейменовано на Рутченківське). 1925 року закладено шахту № 17-17-біс.

Селище постраждало внаслідок геноциду українського народу, вчиненого урядом СРСР у 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв — 3382 осіб[1].

1938 року Рутченківську рудраду включено до складу міста Сталіне (сучасний Донецьк). Станом на 2010-ті роки колишнє Рутченкове — це центральна та східна частини Кіровського району, також селища шахт № 29 й 32, схід Петровського району.

• Задорожній Анатолій Маркович (нар. 1937 р.) — педагог, краєзнавець.

• Вікімапія

Шаблон:Донецька міськрада