Цукуриха

Цуку́риха — вузлова вантажно-пасажирська залізнична станція Лиманської дирекції Донецької залізниці (до грудня 2014 р. Ясинуватська дирекція) на лінії Рутченкове — Покровськ.

Станція Цукуриха

Покровськ — Рутченкове
Цукуриха — Курахівка
Донецька залізниця
Лиманська дирекція
смт Цукурине

48°05′00″ пн. ш. 37°18′25″ сх. д.
Рік відкриття 1917 (105 років)
Колій 4
Платформ 1
Тип платформ(и) бічна
Форма платформи пряма
Вулиця Вокзальна
Відстань до Києва, км 768
Відстань до Рутченкового, км 47
Відстань до Покровська, км 33
Код станції 481105 ?
Код «Експрес-3» 2214222 ?
Послуги
Цукуриха

Розташована в смт Цукурине, Покровський район, Донецької області між станціями Роя (16 км) та Селидівка (9 км). Від Цукурихи є відгалуження до Курахівки (8 км).

Через військову агресію Росії на сході України транспортне сполучення припинене.

Історія

Станція Цукуриха, разом із колією «другої дистанції» Роя — Селидівка, стала до ладу у 1916 році. Назва роз'їзду походить від топоніму «Цукрова балка», яка розташована неподалеку. За переказами, тут проходив торговельний шлях, яким возили цукор. Регулярний вантажний та пасажирський рух було відкрито у січні 1917 року. У травні 1917 року через станцію почали курсувати пасажирські поїзди: № 22/21 Гришине — Рутченкове з вагонами 2-4-го класу прослідував Цукуриху під час рейсу на Рутченкове о 04:45, під час рейсу на Гришине — об 11:36[1][2].

Цукуриха, схема колійного розвитку, 1917 рік

Головне призначення станції (до громадянської війни — роз'їзду) — примикання колії на Кураховські шахти. Саму колію протяжністю 14 верст від роз'їзду Цукуриха до тупикової станції Кохановка (в районі села Ільїнка) відкрили у листопаді 1918 року. На 8-й версті шахтної гілки була відкрита станція Кураховка. Планувалося одразу ж пристосувати шахтну гілку під рух пасажирських складів, але у зв'язку із усім відомими подіями, пасажирські (робочі) потяги тут пішли лише у другій половині 1940-х років, та й не до кінцевого пункту[3].

Станом на 1917 рік, колійний розвиток роз'їзду Цукуриха включав 10 станційних колій, з них 2 — тупикові. Серед споруд: пасажирська будівля і 2 пасажирські платформи, крита й відкрита товарні платформи, пакгауз і вагонні ваги. Штат станційних робітників складався із начальника і помічника начальника станції. В перспективі передбачалося укласти ще 5 тупикових станційних колій, які планували оснастити поворотним колом і будівлею для технічного обслуговування маневрових паровозів[3].

До станції Цукуриха на початку 1920-х років тяжів невеликий завод сільськогосподарських машин та обладнання в колонії Лесівка. У 1923 році станція прийняла 414 т, відправила — 157 т різних вантажів. За останні 3 місяці 1924 календарного року станція Цукуриха відправила всього 0,4 т, проте прийняла 194 т різних вантажів. На станції працювали 8 осіб із загальною зарплатою 226,24 крб. на місяць. Основне призначення станції — передача вагонів з лінії Рутченкове — Гришине на Курахівську гілку. При наявності вагонів по Курахівці й Коханівці, вантажний поїзд відстоювався на станції Цукуриха, в той час коли локомотив подавав порожні й (або) вивозив завантажені вагони з «живильної» гілки[4][5].

Станом на 1926—1927 господарський рік, станція Цукуриха прийняла 2,1 тис. т, а відправила 8,5 тис. т різних вантажів. Основне призначення станції Цукуриха у радянський період історії, окрім подачі вагонів і вивезенні вугілля з Кураховських шахт — обслуговування пасажирів. У 1925 році було відновлене пасажирське сполучення в обсязі 1 пари вантажно-пасажирського поїзда сполученням Гришине — Сталіне 3 рази на добу. З 1930 року пасажирський рух був щоденним, і до Другої світової війни пасажирських складів на напрямку було вже два на добу. На Курахівку — до 1940-х років причеплялися пасажирські вагони до вантажних поїздів. З другої половини 1940-х років до середини 1990-х років кількість пар пасажирських (приміських) поїздів через Цукуриху у різних напрямках збільшилася до 10 на добу. У 1980-х роках з Цукурихи курсували «дачні» дизель-поїзди у напрямку Донецька. Останній приміський (робочий) поїзд на Кураховку прослідував Цукуриху у 2009 році; на основному ході Рутченкове — Красноармійськ пасажирський рух було скасовано у 2014 році[6][7][8][9][10][11].

Щодо вантажів, при станції Цукуриха у 1956 році відкрили гідрошахту № 105, яку разом зі збагачувальною фабрикою в 1970 році приєднали до шахти № 42 «Курахівська», з 1993 року — припинила роботу. Але обсяги вантажної роботи станції, за рахунок Курахівської гілки, нині стабільно тримаються[12].

Примітки
  1. Официальный указатель железнодорожных и других пассажирских сообщений с мая 1917 года. Пг. 1917.
  2. Мартыненко В. В Западном Донбассе // Железнодорожник Донбасса, №№ 98 (6987), 18.08.1977; 99 (6988), 20.08.1977; 100 (6989), 23.08.1977.
  3. Альбом схематических планов станций Екатерининской железной дороги. Екатеринослав. 1917.
  4. Хоменко С. О линии Рутченково - Гришино // Вестник Екатерининской железной дороги, № 2. 1925.
  5. Баграев. Экономическое состояние районов, тяготеющих к станциям линии В.-Анадоль - Рутченково - Гришино // Вестник Екатерининской железной дороги, № 5. 1925.
  6. С.Е.Брюль (1925). Официальный указатель железнодорожных, пароходных и других пассажирских сообщений. Летнее движение 1925 г. М.
  7. Статистический справочник Сталинского округа. Сталин. 1928.
  8. Официальный указатель железнодорожных, пароходных и других пассажирских сообщений. Зимнее движение 1930-31 г. М. 1930.
  9. Екатерининская железная дорога. Расписание движения поездов по коммерческому графику с 15 мая 1930 года. Днепропетровск. 1930.
  10. М.Кречетников (1940). Официальный указатель железнодорожных, водных и других пассажирских сообщений на 1940 г. М.
  11. Служебное расписание движения пригородных поездов [по Донецкой железной дороге] со 2 июня 1996 года. Донецк. 1996.
  12. Шахты Кураховки. Сведения из архивов / Между терриконами. Кураховский форум.

Джерела
  • Тарифное руководство № 4. Книга 1 (на 15.05.2021) (рос.) Архівовано з першоджерела 15.05.2021.
  • Архангельский А. С., Архангельский В. А. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В двух книгах. — М. : Транспорт, 1981.(рос.)
  • Україна. Атлас залізниць. Мірило 1:750 000. — К. : ДНВП «Картографія», 2008. — 80 с. — ISBN 978-966-475-082-7.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.