Рух Опору (Німеччина)

Опір окремими особами або групами нацистському режиму в Німеччині в період 1933—1945 рр. Деякі з них займались планами відсторонення Адольфа Гітлера від влади і повалення його режиму.

Меморіальна дошка та вінок для членів руху опору у Німеччині Бендлерблок, Берлін.

Поняття рух опору в Німеччині повинно тлумачитись не як об'єднаний рух впродовж всього часу існування Третього Рейху,[1] аналогічно з більш організованими Польською підпільною державою, Рухом Опору в Греції, Народно-визвольною армією Югославії, Руху Опору у Франції, Руху Опору в Нідерландах, Руху Опору в Норвегії та Руху Опору в Італії. Опір в Німеччині складався звичайно з маленьких ізольованих груп. Вони не зуміли активізувати політичну опозицію. За винятком окремих нападів на нацистів (включаючи на Гітлера) або саботажів, єдиним реальним планом було переконання лідерів Вермахту влаштувати скидання режиму, план був реалізований у 1944 році проти Гітлера.[1]

Приблизно 77 000 мешканців Німеччини було вбито від тих чи інших форм спротиву Спеціальним Судом, військово-польовими судами, народними судами і системою цивільного правосуддя. Багато з них були чиновниками, військовими або цивільними, що дозволило їм брати участь у підривній діяльності і змові. До того ж, канадський історик Пітер Хофман враховує також десятки тисяч чоловік в концентраційних таборах, які або підозрюються або фактично знаходились в опозиції.[2] Для порівняння, німецький історик Ганс Моммзен пише, що рух опору в Німеччині був «рухом без людей», зазначаючи, що кількість людей, які брали участь у русі опору була дуже мала.[3] Рух опору в Німеччині складався з участі як німців так і інших народів, таких як поляки — вони сформували групи опору, наприклад організація Олімп.[4]