Рух за статус штату для Пуерто-Рико

Пуерто-Рико за населенням є найбільшою територією США зі значним відривом, більшою навіть ніж майже половину штатів. Також Пуерто-Рико є найбільшою територією і за площею. Штат Коннектикут має приблизно однакові із Пуерто-Рико населення та територію. Але при цьому жителі Пуерто-Рико не беруть участі у виборах президента США, а на виборах до Конгресу обирають лише делегата до Палати представників без права голосу. Хоча пуерториканці, які живуть на території одного з 50 штатів, можуть повноцінно брати участь у виборах. Якщо Пуерто-Рико стане штатом, то пуерториканці отримають такі ж самі виборчі права, як і жителі інших 50 штатів.

На початку 2017 року в Пуерто-Рико сталася криза урядового боргу, коли облігаційні борги уряду Пуерто-Рико зросли до 70 мільярдів доларів, або 12 000 на кожного пуерториканця, і це при рівні безробіття у 12.4 %.[11] Статус штату може бути корисним у випадку фінансової кризи, оскільки він відкриє процедуру банкрутства та відповідний захист. Конгрес має повноваження проголосувати за надання фінансового захисту навіть не штатам, а територіям, але наприкінці 2015 року ця концепція мала низьку підтримку в Палаті представників. Іншими вигодами від статусу штату є високі виплати по інвалідності та медичне фінансування, а також мінімальна заробітна плата, яка встановлена на федеральному рівні і є більшою за таку в Пуерто-Рико.[12]

Наразі, пуерториканці зобов'язані сплачувати лише федеральний податок на дохід, якщо вони працюють на території штатів чи у Вашингтоні, але не вдома, окрім випадків роботи на уряд США.[13] Ця перевага може зникнути, якщо Пуерто-Рико стане штатом.[14][15] Американські корпорації, які зараз працюють в Пуерто-Рико в статусі контрольованих іноземних корпорації, можуть переміститись кудись в інше місце, якщо Пуерто-Рико стане штатом і з них почнуть збирати федеральний корпоративний податок.[16]

Аргументами проти надання Пуерто-Рико статусу штату є відсутність виразно і голосно вираженого пуерториканцями бажання стати штатом, у порівнянні з іншими альтернативними до поточного статусу варіантами, мовні та культурні відмінності між пуерториканцями та американцями зі штатів (пуерториканці є переважно іспаномовними), проблема із тим що пуерториканці еммігрують з острова, а також слабка, у порівнянні зі штатами, економіка яка потребуватиме постійної допомоги від федерального уряду.[17]

Четвертий референдум відбувся 6 листопада 2012 року, одночасно із виборами до Конгресу США. Жителям Пуерто-Рико поставили такі два питання:

1. чи вони погоджуються зберегти територіальний статус Пуерто-Рико;
2. вказати політичний статус, якому вони віддають перевагу, із трьох можливих: статус штату, незалежність та суверенна нація із вільною асоціацією зі США.[21]

З тих що голосували, 970 910 осіб або рівно 54 % відповіли «ні» на перше питання, висловившись проти збереження поточного політичного статусу, а інші 828 077 осіб або 46 % відповілі «так». З тих хто відповів на друге питання, 834 191 громадян (61.2 %) вибрали статус штату, 454 768 (33.3 %) вибрали вільну асоціацію та 74 895 (5.5 %) вибрали незалежність.

В грудні 2012 року газета «Caribbean Business» отримала, за її твердженням від джерела в Білому домі, інформацію що Барак Обама намагався вмовити Конгрес США почати діяти відповідно до результатів референдуму.[22] 1 серпня 2013 року Комітет Сенату США з енергетики та природних ресурсів провів слухання щодо статусу Пуерто-Рико, як прямий результат референдуму 2012 року. На слухання були запрошені Губернатор Пуерто-Рико Алехандро Ґарсіа-Паділья, Делегат від Пуерто-Рико в Палаті представників Педро Перлуїзі, відомий прихильник статусу штату Рубен Берріос, щоб висловити свою позицію та ввідповісти на питання комітету.[23]

Оскільки на референдумі 2012 року пів мільйона бюлетенів так і залишились порожніми, що створило сумніви у тому, якими є справжні бажання громадян, Конгрес вирішив проігнорувати його результати. Тому ще один, п'ятий, і поки що останній, референдум був проведений 11 червня 2017. Він отримав неофіційну назву «Плебісцит про негайну деколонізацію Пуерто-Рико». Новообраний Губернатор Рікардо Росселло, палкий прихильник статусу штату для Пуерто-Рико, заявив журналістам: «Статут штату для Пуерто-Рико допоможе в розвитку нашої економіки і допоможе вирішити нашу 500-річну колоніальну дилему… Колоніалізм це не варіант… Це питання прав людини… 3.5 громадян прагнуть абсолютної демократії».[24] Приблизно одночасно із референдумом, пуерториканські законодавці збирались голосувати за законопроєкт, який би дозволив Губернатору подати проєкт нової конституції штату і провести вибори сенаторів і представників до Конгресу.[25]

На цьому референдумі 97.18 % висловились за статус штату, але явка склала всього 23 %.

Починаючи з 1953 року Спеціальна комісія ООН з деколонізації проводить оцінювання політичного статусу Пуерто-Рико і думає над тим як допомогти йому досягти «незалежності» або «деколонізації». В 1978 році ця комісія визначила що між Пуерто-Рико та США існують колоніальні взаємовідносини.[26] Комісія з деколонізації часто згадує Пуерто-Рико як націю в своїх звітах, оскільки по всьому світу народ Пуерто-Рико вважається окремою карибською нацією, із власною національною ідентичністю.[27] В червні 2016 року Спеціальна комісія ООН з деколонізації закликала Сполучені Штати Америки почати процес, який дозволить Пуерто-Рико самовизначитись, а саме «процес який дозволить пуерториканцям повноцінно користуватися своїм правом на самовизначення та незалежність… та дозволить пуерториканцям приймати суверенні рішення, реагувати на їхні нагальні економічні і соціальні потреби, включаючи безробіття, неплатоспроможність та бідність».[28]

Третього листопада 2020 року одночасно з загальними виборами відбудеться референдум, на якому громадяни вирішать питання приєднання до США в якості ще одного штату[29].