Рідольфо Гірландайо

Рідо́льфо Гірланда́йо (італ. Ridolfo del Ghirlandaio; 4 лютого 1483, Флоренція — 6 червня 1561, там само) — італійський живописець, син Доменіко Гірландайо.

Рідольфо Гірландайо
італ. Ridolfo del Ghirlandaio

Народження 14 лютого 1483 або 4 лютого 1483(1483-02-04)[1][2]
Флоренція, Флорентійська республіка[3]
Смерть 6 червня 1561 (78 років) або 6 січня 1561(1561-01-06)[1][2][4] (77 років)
  Флоренція, Флорентійське герцоґство[3]
Жанр портрет і сакральне мистецтво
Діяльність художник
Вчитель Davide Ghirlandaiod і Фра Бартоломео
Відомі учні Періно дель Вага і Michele Tosinid
Твори Q3690992?, Portrait of a Woman, called "The Nun"d і Allegoryd
Батько Доменіко Гірляндайо
 Рідольфо Гірландайо у Вікісховищі

Біографія
«Жіночий портрет», 1509, Палаццо Пітті, Флоренція

Народився у Флоренції у родині художника Доменіко Гірландайо. Навчався у майстерні свого батька, після смерті якого допомагав своєму дядьку, відомому скульптору Давіде Гірландайо, який очолив родинну майстерню.

В ранніх полотнах Гірландайо ще помітний вплив живописної манери батька, хоча вже в них проглядається захоплення більш сучасним стилем Фра Бартоломео, а в деяких роботах — живопис П'єро ді Козімо. У більш пізніх картинах живописна манера Рідольфо ближча до Леонардо да Вінчі і Рафаеля: останній був його близьким другом.

Гірландайо здобув популярність в основному як портретист. Чоловічі образи на його полотнах суворі та аскетичні, в той час як портрети жінок більш ліричні і чуттєві. Серед них найвдалішим вважається «Жіночий портрет» (1509). Одним з його учнів був італійський художник Періно дель Вага.

Художник помер у Флоренції 6 січня 1561 року.

Література
  • Мировое искусство (Мастера итальянского Возрождения) / Сост. И. Г. Мосин. — СПб ООО «СЗКЭО „Кристалл“», 2006. — 160 с. ил. (рос.)

Посилання

Примітки
  1. http://www.treccani.it/enciclopedia/bigordi-ridolfo-detto-ghirlandaio_(Dizionario_Biografico)/
  2. Енциклопедія Брокгауз
  3. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #132924110 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  4. Proleksis enciklopedija — 2009.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.