Саар (протекторат 1947—1956)

Протекторат Саар (нім. Saarprotektorat [ˈzaːɐ̯pʁotɛktoˌʁaːt]; фр. Protectorat de la Sarre) офіційно Саарланд (нім. Saarland; фр. Sarre) — французький протекторат у 1947—1956. Територіально відповідає сучасній німецький землі Саар.

нім. Saarprotektorat
фр. Protectorat de la Sarre
Протекторат Саар
Протекторат Французької республіки

1947 – 1956 ↓
Прапор Герб
Гімн
Saarlandlied[1]
Розташування Саар
Кордони післявоєнної Німеччини. Саар позначено пурпуровим.
Столиця Саарбрюкен
фр. Sarrebruck
Форма правління Республіка
Історія
 - Засновано 15 грудня, 1947
 - Референдум про приєднання до Західної Німеччини 23 жовтня, 1955
 - Саарський Договір 23 жовтня, 1956
Валюта Саарська марка, Саарський франк
Попередник		Наступник
Зони окупації Німеччини
Західна Німеччина
Саарланд
Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Саар (протекторат 1947—1956)

Історія

Франція захоплювала територію Саару протягом Наполеонівських війн і Французької Імперії та консульства між 1798 і 1814. Етнічно німецьке місцеве населення мало сильні анти-французькі настрої.

За Версальським договором Саар був окупований Великою Британією та Французькою республікою. 1920 Британія і Франція встановили окупаційний уряд з 15-річним мандатом Ліги Націй. Видобуток вугілля (головна галузь в регіоні на той час) Саару була націоналізована і керувалася безпосередньо Францією. У плебісциті, що відбувся наприкінці 15-річного терміну, 13 січня 1935, 90,7 відсотка виборців проголосувало на користь повернення до Німеччини, 0,4 відсотка проголосувало за об'єднання з Францією. 8,9 відсотка схвалило третій вибір — залишення окупаційних військ Франції і Британії. Після повторного об'єднання Саарланду з Третім Рейхом (нім. Rückgliederung des Saarlandes) 1935 Саар назвали Гау Саар-Палатінете (Саарпфальц). 1942 Саар був перейменований на Вестмарк.

Після ІІ Світової Війни Саарланд знову опинився під владою Франції, як протекторат Саар. За Планом Моннет Франція спробувала отримати економічний контроль над німецькими індустріальними територіями, Рурським регіоном та Сааром з великими покладами вугілля і корисних копалин; (другий за розміром центр гірничої промисловості й металургії, першим була Сілезія, яку союзники передали Польщі, а німецьке населення депортували).

Під французьким управлінням пронімецькі партії були заборонені.

На загальних виборах у грудні 1952 більшість проголосувала на підтримку профранцузьких партій, 24 відсотки кинули порожні виборчі бюлетені на підтримку пронімецьких партій.

За Паризькими угодами 23 жовтня 1954, Франція запропонувала заснувати незалежний «Саарланд» під егідою Західного Євросоюзу (WEU). Але референдум, що відбувся 23 жовтня 1955, відхилив цей план 67,7 % проти 32,3 %. Натомість, виборці проголосували за приєднання Саару до Федеративної Республіки Німеччини[2]

100 cаарських франків

27 жовтня 1956 було підписано Саарський договір за яким проголошувалось майбутнє об'єднання Саару з Німеччиною, для задоволення потреби у вугіллі Франція могла видобувати вугілля у Варндті до 1981.

Німеччині довелося погодитися на перевезення по каналу до Мозеля, з метою зменшення фрахтової вартості для французької лотаринзької металургійної промисловості, а також вивченням французької мови як першої іноземної в школах Саарланду.

Німецька марка була введена 6 липня 1959, до того часу використовувались саарські франки.

6 липня 1959 липня відбулося «маленьке возз'єднання» (нім. Kleine Wiedervereinigung), через 14 років розділення.

Див. також

Примітки
  1. Revilla, Angel David (11 грудня 2017). Saar Protectorate Patriotic Song (1945–1957) - "Land der Saar". Процитовано 7 лютого 2021.
  2. Results of the referendum on the Saar Statute (23 October 1955)

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.