Савельєв Іван Степанович
Іван Степанович Савельєв (1903, село Менка, тепер Вяземського району Смоленської області, Російська Федерація — ?) — український радянський партійний діяч, завідувач відділу машинобудування ЦК КПУ. Депутат Верховної Ради УРСР 3—5-го скликань. Член Ревізійної Комісії КПУ в 1940—1960 роках. Член ЦК КПУ в 1960—1961 роках. Кандидат у члени ЦК КПУ в 1961—1966 роках.
| Савельєв Іван Степанович | |
|---|---|
 | |
| Народився |
1903
село Менка, тепер Вяземського району Смоленської області, Російська Федерація |
| Помер | невідомо |
| Країна |
 СРСР |
| Національність | росіянин |
| Діяльність | державний діяч |
| Партія | КПРС |
| Нагороди |
    |
Біографія
Народився в родині робітника. Трудову діяльність розпочав учнем слюсаря.
Закінчив Першу Московську тракторну школу. Працював трактористом Муганського меліоративного будівництва біля міста Баку Азербайджанської РСР, механіком в Акмолінській області Казакської АРСР.
У 1925—1927 роках — у Червоній армії.
У 1927—1932 роках — слюсар таксомоторного парку в місті Москві.
У 1932—1935 роках — слухач Військової Академії моторизації і механізації РСЧА імені Сталіна.
У 1935—1939 роках — технолог, начальник цеху Харківського моторобудівного заводу № 75.
У 1939—1941 роках — парторг ЦК ВКП(б) Харківського моторобудівного заводу № 75. У 1941 році був евакуйований у східні райони СРСР.
У 1941—1942 роках — заступник секретаря комітету ВКП(б) Челябінського тракторного заводу РРФСР.
З 1942 року — інструктор ЦК ВКП(б). Потім працював директором військового заводу на Уралі.
У липні 1947 — грудні 1948 року — заступник секретаря Харківського обласного комітету КП(б)У з машинобудування — завідувач відділу машинобудування Харківського обласного комітету КП(б)У.
У грудні 1948 — червні 1953 року — завідувач відділу машинобудування ЦК КП(б)У.
У червні 1953 — серпні 1954 року — завідувач промислово-транспортного відділу ЦК КПУ.
У серпні 1954 — 1960 року — завідувач відділу машинобудування ЦК КПУ.
22 квітня 1960 — 10 серпня 1961 року — голова Державного науково-технічного комітету Ради Міністрів Української РСР.
У 1961—1965 роках — заступник голови Державного комітету Ради Міністрів УРСР з координації науково-дослідних робіт.
З 1965 року — завідувач відділу Управління справами Ради Міністрів Української РСР.
Потім — на пенсії.
Нагороди
- три ордени Трудового Червоного Прапора (, 8.08.1966)
- орден «Знак Пошани» (23.01.1948)
- орден Червоної Зірки
- медалі
- Почесна грамота Президії Верховної Ради Української РСР (30.12.1962)
Література
- газета «Ленінська правда» (Суми) — лютий 1955 року.