Сагайдак Юрій Михайлович

Закінчив 8 класів Бабайківської школи, Петриківське ПТУ-79, механізатор. 1987 року призваний на строкову службу, Тихоокеанський флот. Ще в школі почав займатися гирьовим спортом, кандидат в майстри спорту. На Всесоюзних змаганнях у Біловодську Луганської області увійшов до трійки призерів, 1988-го став чемпіоном Тихоокеанського флоту з гирьового спорту.

Працював мотористом на СТО в Яризівці, у міліції з охорони каналу Дніпро — Донбас, останні роки — на заводі в місті Дніпро.

З червня 2014-го — стрілець-санітар 39-го батальйону територіальної оборони ЗС України «Дніпро-2», псевдо «Батя». Коли доводилося відступати, лишався у групі прикриття.

23 серпня підрозділу стало відомо, що в їх напрямі з Росії рухається мотоколона, проте отримали наказ окопатися. 24 серпня загинув у бою на блокпосту № 4 поблизу села Новодвірське в районі міста Моспине — смт Новий Світ (Старобешівський район) під час наступу російських збройних формувань при боях за Іловайськ. Тоді ж полягли Володимир Шевченко та Володимир Яровий.

Був похований неподалік від блокпосту. Разом із тілом Сагайдака лежав обривок жовтого скотчу, на якому було написано «Сагайдак Ю. М.»

Ексгумований місією «Ексгумація-200» («Чорний тюльпан») 11 червня 2015-го, упізнаний за експертизою ДНК. Похований 25 вересня 2015 року в Новостроївці.

Залишилися дружина Вікторія Анатоліївна, сини Ігор та Валерій.

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений

• орденом «За мужність» III ступеня (16.1.2016, посмертно)

• Сагайдак Юрій Михайлович
• Юрій Сагайдак вернувся з небуття
• Указ Президента України від 16 січня 2016 року № 9/2016 «Про відзначення державними нагородами України»