Сайх-Равл – Фахуд – Сухар

Сайх-Равл—Фахуд—Сухар — трубопровід для поставок природного газу в оманську індустріальну зону Сухар.

Фахуд

Сайх-Равл

Сухар

Ібрі

Пункти, сполучені газопроводом

В кінці 1990-х почалась розробка великих родовищ газу в центральному регіоні країни (Сайх-Равл, Сайх-Нихавл, Барік). Одним із газопроводів, прокладених від установки підготовки на Сайх-Равл, стала перемичка довжиною 100 км та діаметром 700 мм до розташованого на північний захід нафтового родовища Фахуд, у районі якого також були наявні певні ресурси газу. Від Фахуду у 2002 році проклали газопровід довжиною 300 км та діаметром 800 мм на північ до порту Сухар,[1] де почали розвивати потужну індустріальну зону. До того сюди вже надходило блакитне паливо з Маскату по трубопроводу діаметром 400 мм, проте проект потребував набагато більше ресурсу. Так, споживачами газу стали ТЕС Сухар, нафтопереробний завод (2006), виробництва метанолу, азотної хімії (2007), алюмінієвий комбінат із власною ТЕС, сталепрокатний завод та виробництво ароматичних вуглеводнів (2008), комплекс з виробництва залізорудних окотишів (2010), ТЕС Сухар II (2012).

До 2008 року по системі також транспортувався газ на експорт до Об'єднаних Арабських Еміратів через перемичку Махда — Аль-Айн. Після 2008-го її перевели у реверсний режим для подачі в Оман катарського ресурсу.

Для перекачування газу у 2011 році ввели в дію компресорну станцію Фахуд. Враховуючи подальше зростання попиту, зокрема, внаслідок будівництва ТЕС Ібрі та ТЕС Сухар III, у другій половині 2010-х років узялись за спорудження ще однієї нитки Фахуд — Сохар того ж діаметра, що дозволить довести пропускну здатність коридора до 19,5 млрд м³ на рік.[2]