ТЕС Сухар (Sohar Aluminium)
ТЕС Сухар (Sohar Aluminium) – теплова електростанція на північному заході Оману, споруджена у індустріальній зоні Сухар в комплексі з алюмінієвим комбінатом. Споруджена за технологією комбінованого парогазового циклу.
24°28′00″ пн. ш. 56°38′13″ сх. д. | ||||
Країна | Оман | |||
---|---|---|---|---|
Розташування | Оман, Сухар | |||
Введення в експлуатацію | 2008 | |||
Вид палива | природний газ | |||
Водозабір | морська вода | |||
Енергоблоки | 2х500 | |||
Котельні агрегати | 2 котли-утилізатори Alstom (у кожному блоці) | |||
Турбіни | 2 газові Alstom GT13E2 + 1 парова Alstom (у кожному блоці) | |||
Електрогенератори | Topair | |||
Встановлена електрична потужність |
1000 | |||
Материнська компанія | Sohar Aluminium | |||
ідентифікатори і посилання | ||||
ТЕС Сухар | ||||
У 2008-му на майданчику станції ввели в експлуатацію два однакові парогазові блоки номінальною потужністю по 500 МВт. Кожен з них має дві газові турбіни потужністю по 165 МВт, які через котли-утилізатори живлять парову турбіну з показником 170 МВт (у екстрених випадках потужність останньої може доводитись до 218 МВт, що досягається за допомогою встановлених в котлах додаткових пальників).
Як паливо станція використовує природний газ, постачений по трубопроводу Сайх-Равл – Фахуд – Сухар.
Для охолодження використовується морська вода.
Видача продукції відбувається по ЛЕП, розрахованій на роботу під напругою 220 кВ. при цьому дві третини електроенергії споживає належний тому ж власнику алюмінієвий комбінат.
Проект реалізували через компанію Sohar Aluminium, учасниками якої є Oman Oil Company та Abu Dhabi National Energy Company (по 40%), а також один з лідерів світової алюмінієвої галузі Rio Tinto Alcan.[1][2][3]
Примітки
- Sohar (Sohal) Aluminium CCGT Power Plant Oman - GEO. globalenergyobservatory.org. Процитовано 30 квітня 2020.
- Project to boost Sohar Aluminium output | Sohar Aluminium. www.sohar-aluminium.com. Процитовано 30 квітня 2020.
- State-of-the art CCPP fires Oman’s new aluminium smelter. Power Engineering International (амер.). 1 жовтня 2009. Процитовано 30 квітня 2020.