Салімов Акіл Умурзакович

Акіл Умурзакович Салімов (24 грудня 1928(19281224), місто Ташкент, тепер Узбекистан) — радянський узбецький державний діяч, секретар ЦК КП Узбекистану, ректор Ташкентський інститут інженерів іригації і механізації сільського господарства, голова Президії Верховної ради Узбецької РСР. Кандидат у члени ЦК КПРС у 1986—1988 роках. Депутат Верховної Ради Узбецької РСР. Депутат Верховної Ради СРСР 11-го скликання, заступник голови Президії Верховної Ради СРСР у 1984—1987 роках. Кандидат технічних наук (1954), доктор технічних наук (1981), академік.

Салімов Акіл Умурзакович
Народився 24 грудня 1928(1928-12-24)
Ташкент, Узбецька РСР, СРСР
Помер 2014
Країна  СРСР
 Узбекистан
Національність узбек
Діяльність політик
Alma mater Ташкентський державний технічний університетd
Науковий ступінь доктор технічних наук
Посада Deputy Chairman of the Presidium of the Supreme Soviet of the USSRd
Партія КПРС
Нагороди

Життєпис

У 1950 році закінчив Ташкентський політехнічний інститут. З 1950 року навчався в аспірантурі Ташкентського політехнічного інституту.

У 1954—1962 роках — старший викладач, доцент, декан, у 1962—1965 роках — проректор Ташкентського політехнічного інституту.

Член КПРС з 1957 року.

У 1965 — вересні 1970 року — заступник завідувача, завідувач відділу науки ЦК КП Узбекистану.

25 вересня 1970 — 9 січня 1984 року — секретар ЦК КП Узбекистану з ідеології.

20 грудня 1983 — 5 грудня 1986 року — голова Президії Верховної ради Узбецької РСР.

У грудні 1986 — жовтні 1988 року — ректор Ташкентського інституту інженерів іригації і механізації сільського господарства.

У жовтні 1988 року заарештований за участь в узбецькій «бавовняній справі». З жовтня 1988 по червень 1989 року перебував у в'язниці. У 1990 році виправданий.

З 1992 року — президент Узбецького відділення Міжнародної академії наук вищої школи.

На 1995—1996 роки — міністр вищої і середньої спеціальної освіти Республіки Узбекистан.

Потім — голова громадської ради Республіканського благодійного фонду імені Мірзо Улугбека Міністерства інноваційного розвитку Республіки Узбекистан, голова опікунської ради з підтримки обдарованої молоді Республіки Узбекистан.

Автор понад 200 наукових статей, 7 монографій і підручників в галузі автомобільного транспорту та машинобудування.

Нагороди

Примітки

    Джерела
    This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.