Самойлов Віктор Васильович

Закінчив середню школу № 1 смт Солоне.

Проходив військову службу на посаді головного сержанта взводу 25-ї Дніпропетровської окремої аеромобільної бригади, в/ч А1126, смт Гвардійське). Від початку російської збройної агресії захищав Україну на східному фронті.

До останнього тримав позиції на кургані Савур-могила. Коли український кордон перетнули регулярні формування збройних сил РФ, і основні сили української армії вже відступили, на Савур-могилі залишились в оточенні бійці, у яких не було наказу на відхід. 24 серпня 2014 року до них прорвалась машина, щоб евакуювати поранених, у тому числі Віктора Самойлова, командира спецбатальйону міліції «Тимур» Темура Юлдашева і гвардійця Івана Журавльова. Під час евакуації автомобіль було двічі обстріляно, він перевернувся і був захоплений російськими бойовиками поблизу села Петрівське Шахтарського району. Самойлова та інших поранених вони вбили. Про це розповів Іван Журавльов, якого бойовики забрали у полон, упізнавши в ньому бійця, що підняв український прапор над Слов'янськом. За кілька тижнів Журавльов вийшов на зв'язок, потім був звільнений за обміном[1].

Група, яку направили на пошук загиблих, не змогла знайти тіла; офіційно Віктор вважався зниклим безвісти. Тіло ексгумоване Місією «Евакуація-200» («Чорний тюльпан») у безіменній могилі на околиці Петрівського 1 жовтня 2014 року. Упізнаний за експертизою ДНК.

Похований 19 березня 2015 року в смт Солоне.

31 жовтня 2014 року, — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня[2].

19.02.2016 року вулиця Жовтнева у с. Солоному перейменована у вул. Самойлова.

13 жовтня 2016 року в приміщенні Солонянської СЗШ № 1 встановлено меморіальну дошку[3].

• Самойлов Віктор Васильович // Книга пам'яті полеглих за Україну.