Солоне (смт)

Стела на в'їзді в селище

Селище міського типу Солоне розміщене на берегах невеликої пересихаючої річки Солоної, яка через 5 км впадає в річку Мокра Сура. На річці і декількох пересихаючих струмках зроблені загати. Через селище проходить автомобільна дорога Р80.

Перші оселі на місці сучасного селища виникли ще в ІІІ тисячолітті до нашої ери. Рештки поселень і курганні могильники ямної культури доби міді-бронзи були знайдені при археологічних розкопках на околицях села.

Наприкінці XVII століття на схід від сучасного селища виникло поселення Новоселівка засноване кріпаками-втікачами. На початку XVIII століття кріпаків з Новоселівки переселили на землі по річці Солоненькій. Найменування річки, за розповідями, пішло від того, що вода в ній була солоною, а влітку на берегах навіть виступав солонець. Нове поселення дістало назву Енгельгардівка. В 80-х роках XVIII століття село було названо Солоненьким. На той час тут жило 485 осіб.

у 1803 році в Солоненькому була побудована Петро-Павлівська церква[1].

На викуплених у 1852 році землях меноніти Бергмани побудували хутір і назвали його Абрамівським. З часом хутір перетворився у потужну економію.

За переписом 1858 року в Солоненькому налічувалось 724 особи, які займалися хліборобством та скотарством. Напередодні Першої світової війни в Солоному було 274 двори, кількість населення становила 1830 осіб.

Наприкінці XIX століття громаді села, яке стало називатися Солоним, належало 1785,5 десятини землі.

У 1881 році землі сільця Солоненького були розподілені таким чином (десятина — це 1,0925 гектара):

• хутір Абрамівський, володіння меноніта Абрама Абрамовича Бергмана — 2222 дес. 
• володіння селянина Давида Сергійовича Строменка (з іншими) — 1 десятина
• володіння меноніта Германа Абрамовича Бергмана — 2229 дес.
• володіння селян власників — 407 дес.

Станом на 1886 рік у колишньому власницькому селі Солоне (Енгельгардове), центрі Солонянської волості Катеринославського повіту Катеринославської губернії, мешкало 735 осіб, налічувалось 138 дворових господарств, існувала православна церква, школа, крамниця, відбувалися 2 ярмарки на рік[2].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1398 осіб (719 чоловічої статі та 679 — жіночої), з яких 1387 — православної віри[3].

У 1923 році Солоне стало районним центром. З 1960 року селище Солоне віднесене до категорії селищ міського типу.

У 1937 радянська влада побудувала в Солоному грандіозний театр, який було зруйновано у 1943 році[4].

У 1941 році в Солоному був створений партизанський загін під керівництвом Волобуєва[5].

1989 року за переписом тут мешкало приблизно 7400 осіб.

Колись село розділялось на три частини: Шланбова (ймовірно від «шлагбаум»), Більчена (ймовірно від "білий) та Коновалівка[6].

• Солонянський РЕМ
• Міжрайонне управління водного господарства
• ТОВ «Завод полімер деталь»
• ТОВ Солонянський завод «Агрополімердеталь»
• ТОВ «Агроовен»
• Солонянська СЕГГ ВАТ «Дніпропетровськ газ»
• Супермаркет «Varus»

У селищі є будинок братів Бергманів. Тепер у цій будівлі розміщені краєзнавчий музей, районний архів, бібліотека, центр надання адміністративних послуг. Сім'я Бергманів у 1862 році отримала 14 тисяч десятин землі. На території селища розташовані дві садиби, які належали Пітеру Хугу, Абрахаму та Герману Бергманам. Одна з них є пам'яткою архітектури України місцевого значення. Бергмани активно розвивали регіон. Земська лікарня, земська школа, дороги, початкові школи в інших населених пунктах збудовані за сприяння родини Бергманів багато будівель існують до цього часу.

• Задернюк Микола Миколайович (1989—2015) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
• Більченко Сергій Саввич — провідний співробітник органів держбезпеки СРСР, в роки Другої світової війни — організатор і керівник партизанського руху на окупованій території, в 1943—1953 — нарком (міністр) внутрішніх справ Білоруської РСР, генерал-полковник.
• Полторацький Федір Микитович — Герой Соціалістичної Праці
• Штеменко Олександр Васильович — доктор хімічних наук, професор, завідувач кафедри неорганічної хімії УДХТУ
• Зінченко Гнат Гнатович — Герой Соціалістичної Праці
• Оковитий Сергій Іванович — доктор хімічних наук, професор, професор кафедри органічної хімії, проректор з наукової роботи ДНУ

• 
  Свято-Стрiтенський храм
• 
  Військовий меморіал землякам, які загинули в роки Другої світової війни
• 
  Середня загальноосвiтня школа №1
• 
  Церква Покрови Пресвятої Богородиці
• 
  Барельєф Т. Г. Шевченка

• Волощенко Г.П., Станкевич Н.І., Теліченко Ю.М. Соло́не // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974. — том Дніпропетровська область / А.Я. Пащенко (голова редколегії тому), 1969 : 959с. — С.776-786

• Солонянська селищна рада
• Погода в смт Солоне
• Сайт Верховної ради^{[недоступне посилання з травня 2019]}
• Солоне — Інформаційно-пізнавальний портал | Дніпропетровська область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Дніпропетровська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969. — 959 с.)
• Розповідають вулиці Солоного. Суспільно-політичний тижневик Солонянського району «Вперед» № 29-30 від 21 та 28 липня 2018 року