Самоконтроль

Самоконтроль - здатність контролювати свої емоції, думки і поведінку. Самоконтроль ґрунтується на волі - вищій психічній функції, що визначає здатність людини приймати усвідомлені рішення і втілювати їх у життя. Самоконтроль тісно пов'язаний з поняттям психічної саморегуляції. Самоконтроль є найважливішим елементом в здатності людини досягати поставлених цілей. Рівень самоконтролю визначається як вродженими генетичними характеристиками, так і психологічними навичками людини. Самоконтроль протиставляється імпульсивності - нездатності протистояти миттєвим бажанням.

Самоконтроль – інтегративна здатність аналізувати та оцінювати власну поведінку та власну діяльність з метою перевірки досягнутих результатів та приведення їх у відповідність з поставленими особистими цілями, суспільно значущими нормами, правилами, еталонами, а також суб’єктивними вимогами та уявленнями. Самоконтроль – невід’ємний регулятивний компонент будь - якої людської діяльності (ігрової, навчальної, виробничої). Чим більш значущої є поставлена особою мета, чим важче її досягнути, тим більшу роль відіграють процеси самоконтролю. [1]

Нейрофізіологічні процеси, що відповідають за самоконтроль, зосереджені в багатьох областях мозку, але найбільш важливою для самоконтролю вважається лобова частка головного мозку. Пошкодження лобової частки або її вроджені патології ведуть до порушення самоконтролю; агресивну і злочинну поведінку також часто зв'язуються з патологією лобової частки.

Експеримент Волтера Мішеля

У 1960-х Волтер Мішель провів серед дітей тест, який назвав «зефірним тестом». В ході тесту чотирирічним дітям давали по шматку зефіру і просили їх думати про те, який він солодкий. Дитині пропонувалося або з'їсти шматок відразу, або почекати 15 хвилин і тоді отримати додатковий шматок.

Протягом наступних 40 років Мішель спостерігав за життєвими успіхами учасників тесту, проводив психологічні тести, порівнював їх навчальні та кар'єрні досягнення, особисте життя, вимірював індекс маси тіла. У 2006 році, закінчивши дослідження, Мішель зробив висновок, що у тих хто піддався спокусі рівень стрессу, залежностей, емоційних і міжособистісних проблем був в середньому набагато вище, ніж у тих, хто не з'їв зефір відразу. На підставі результатів експерименту Мішель зробив висновок, що самоконтроль грає найважливішу роль в довгостроковому прогнозі успіхів і якості життя людини.

Див. також

Примітки
  1. Самоконтроль // Енциклопедія освіти / Академія пед. наук України; головний редактор. В. Г. Кремінь. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – С. 797-798. ISBN 978-966-667-281-3

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.