Само Халупка
Са́мо Халу́пка (словац. Samo Chalupka; 27 лютого 1812, Горна Легота Австрійська імперія (нині Банскобистрицького краю, Словаччини) — 19 травня 1883, там само) — словацький поет-романтик, що входить до, так званого, покоління «штурівців». Спільно з Яном Ботто, Янко Кралем і А. Сладковичем належить до найвидатніших поетів словацького романтизму.
| Само Халупка | |
|---|---|
 | |
| Народився |
27 лютого 1812[1][2] Горна Легота, Брезно, Словаччина |
| Помер |
19 травня 1883[2] (71 рік) Горна Легота, Брезно, Словаччина |
| Країна |
Польща.svg.png.webp){kind=small} Російська імперія |
| Національність | Словаки |
| Діяльність | поет, письменник |
| Знання мов | словацька |
| Magnum opus | Mor ho!d |
| Конфесія | лютеранство |
| Брати, сестри | Ян Халупка |
| Автограф |
 |
Протестантський проповідник. Просвітитель.
Біографія
Син приходського священика. Пішов стопами батька. Після закінчення гімназії у 1827 вступив до братиславського ліцею, де вивчав теологію і філософію. З юності брав участь в національному словацькому русі. У 1829 приєднався до послідовникі Л. Штура.
Творчість
В літературу вступив в 1830-ті роки з ліричними і патріотичними віршами (переважно чеською мовою). Дебютував у 1836 з віршами, опублікованими в альманасі «Plody».
Із середини 1840-х писав по-словацьки; оформився як поет-романтик школи Л. Штура.
У жанрах фольклорної ліричної пісні і епіки оспівував батьківщину, борців за свободу («Козак», «Кральогольска», «Убий його!» та ін.). Найзначніша лірика та історична епіка вийшла в 1868 у збірнику «Spevy».
Значне місце у творчості Само Халупко займає літургійна поезія (збірка «Пісні», 1842).
Його вірші, створені на основі народних пісень, балад та історичного епосу, дуже вплинули на майбутній напрямок словацької поезії.
Література
- Халупка С. Провесни сонячний неспокій: [вибране] / Само Халупка ; [пер. із словац., вст. ст., післям., приміт., упор. І. Мацинський; відп. ред. Н. Богдан]. – Словацьке педагогічне видавництво в Братіславі, відділ української літератури в Пряшеві, 1984. – 280 с.