Сампан (човен)

	Сампан
	Сампан у Вікісховищі

Сампан (кит. 舢舨, індонез. Sampan) — тип невеликих китайських та малайських дерев'яних плоскодонних човнів, призначених для прибережного або внутрішнього річкового плавання та риболовлі, поширений у Східній та Південно-Східній Азії.

Етимологія

Слово «сампан» походить від терміну кантонської мови «саам баан» (三板, sāam báan), що позначало човен і дослівно перекладається як «три дошки» або «три кінця»[1].

Опис

Розміри можуть сильно відрізнятися: довжина до 9 м, ширина до 3 м. Сампани приводять в рух за допомогою шаста, весел або вітрил. Для веслування використовують 1-2 кормових весла. Багато сампанів, особливо старих конструкцій, можуть ходити під прямим вітрилом, зплетеним з циновок. Сучасні частіше оснащуються підвісним двигуном. За традицією сампаном керують жінки.

Використання

Сампани служать головним чином для пасажирських та ватажних перевезень, а також широко використовуються в якості традиційного човна для риболовлі. Сампан використовують у внутрішніх водах або на морі неподалік від берегу, оскільки через відсутність кіля човен не підходить для плавання в умовах поганої погоди та високих хвиль.

Також сампани часто використовують в якості плавучого житла, крамниці чи майстерні. Як постійне плавуче житло сампани особливо часто використовуються в Південно-Східній Азії, в таких країнах як Малайзія, Індонезія, В'єтнам, М'янма, Бангладеш та Шрі-Ланка. .

Див. також

Джонка

Посилання

Сампан // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.

Галерея

Сампан в музейній експонації
Традиційні hongtou (червоноголові) сампани з Шанхаю, Китай
Сучасний рибальський сампан. Ява
Японський човен, схожий на сампан. Фото 1886 р.
Невеличкі сампани дотепер використовуються для пасажирських перевезень в Гонконгу
Сампан в Шанхаї. Китай
Рибалка відпочиває у своєму сампані. Барісал, Бангладеш

Примітки

Manguin, Pierre-Yves. 2012. «Asian ship-building traditions in the Indian Ocean at the dawn of European expansion», in: Om Prakash and DP Chattopadhyaya (eds), History of science, philosophy, and culture in Indian Civilization , Volume III, part 7: The trading world of the Indian Ocean, 1500—1800, pp. 597—629. Delhi, Chennai, Chandigarh: Pearson.

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] Manguin, Pierre-Yves. 2012. «Asian ship-building traditions in the Indian Ocean at the dawn of European expansion», in: Om Prakash and DP Chattopadhyaya (eds), History of science, philosophy, and culture in Indian Civilization , Volume III, part 7: The trading world of the Indian Ocean, 1500—1800, pp. 597—629. Delhi, Chennai, Chandigarh: Pearson.