Сандулесу Лілія Василівна

• На професійній сцені почала співати в 1977 в чернівецькому філармонійному ВІА «Жива вода».
• Через три роки, в 1980 разом з Олександром Сєровим перейшла у волинську філармонію (ВІА «Світязь», «Серпанки»), але через рік їхні шляхи розійшлися.
• Влітку 1982 року на Всеросійському конкурсі виконавців у Сочі Сандулесу була третьою, та вже у вересні 1982 вона перемогла на конкурсі артистів естради України в Чернівцях (випередивши сестер Ротару, Олександра Сєрова, Віталія Білоножка і Павла Дворського).

Зовнішні зображення
	Вона всю себе присвятила пісні
	Напередодні чергового концерту
	Після концерту
	Заняття по вокалу з початківцями

• В 1984 році Сандулесу запросили до Київського мюзик-холу, де у неї з'явилася можливість регулярно записуватися на радіо (згодом її прізвище почало вимовлятися українською мовою — Сандулеса).
• В 1985 році вона з піснею Володимира Бистрякова «Гончарный круг» пройшла до фіналу всесоюзного телефестивалю «Пісня року»; фірма «Мелодія» випустила її міньйон «Спочатку ти».
• В 1988-му повернулася на Буковину співати з власним гуртом «Селена».
• В 1990-му вона повертається до столиці — в театр «Етюд».
• В 1992 об'єднується в дуеті з Іво Бобулом. Дует багато виступає за кордоном, де й виходить їхній компакт «Берег любови». Згодом у репертуарі Сандулеси з'явилися драматичні пісні — «Несу свій хрест», «Зраджене кохання».
• Після десяти років спільного творчого, а потім і сімейного життя Сандулеса розлучилася з Іво Бобулом.
• У 2004 році вийшов її сольний компакт з невибагливою назвою «Співає Лілія Сандулеса». На початку 2006-го Лілія Сандулеса повернулася на помешкання до Чернівців.

• Почесне звання «Заслужений артист України» (1987).
• Почесне звання «Народний артист України» (1996).

Односельчанка Софії Ротару. Член Радикальної партії Олега Ляшка.[1]

• Стожари (П. Дворський—В. Кудрявцев)
• Гончарный круг (В. Бистряков—А. Поперечний)

• Сандулесу Лілія Василівна: Біографія

• Сандулесу Лілія