Радикальна партія Олега Ляшка
Радика́льна Партія Оле́га Ляшка́ (попередня назва — Украї́нська Радика́льно-Демократи́чна Па́ртія) — всеукраїнська політична партія, заснована у 2010 році, яку очолює Олег Ляшко.
Радикальна партія Олега Ляшка | |
![]() | |
Заснована / зареєстрована | 28 вересня 2010 |
Штаб-квартира | Київ |
Очільник партії | Ляшко Олег Валерійович |
Кольори | білий, червоний |
Кількість членів | 11 000 |
Кількість депутатів у ВР[1] | 0 / 422 |
Обласні ради та рада м. Києва[2] | 27 / 1780 |
Вебсторінка | liashko.ua |
Політичні партії Вибори |
На парламентських виборах в 2012 році партія здобула 1 мандат,[3] на виборах 2014 року — 22 мандати,[4] на виборах 2019 року — жодного.[5]
Ідеологія
Радикальна партія зосереджена на персоні Ляшка, який відомий своїм популізмом та дуже войовничою поведінкою. Партія поєднує націоналістичні настрої із рядом традиційних лівих позицій з економіки,[6] таких як зниження податків на зарплату, заборона продажу сільськогосподарських земель та усунення незаконного ринку землі, десятикратне збільшення бюджетних витрат на охорону здоров'я та створення первинних медичних центрів у кожному селі.[7] Антон Шеховцов з Університетського коледжу Лондона відносить партію Ляшка до лівого популістського та націоналістичного ухилу.[8] Аналогічної точки зору дотримується політолог Маттіа Зуліанелло.[9]
Партія пообіцяла очистити країну від олігархів «вилами»,[10] збільшити податки на продукцію, виготовлену олігархами, та ввести кризовий податок на багатіїв.[11]
РП хоче перезброїти Україну ядерною зброєю[10] і виступає за припинення війни на Донбасі шляхом застосування сили.[12]
Лідер партії Ляшко наголосив, що в травні 2011 року він нічого не мав проти сексуальних меншин. В інтерв'ю «Українській правді» у вересні 2015 року він заявив, що бути ЛГБТ-особою «це вибір кожної людини. Я не можу його засуджувати».[13]
Історія

Українська Радикально-Демократична Партія
Українська Радикально-Демократична Партія була утворена на Установчому з'їзді в місті Миколаєві 18 серпня 2010. Зареєстрована Міністерством юстиції Україні 28 вересня 2010 року і стала 184-ю партійною організацією, зареєстрованою в Україні.[14][15][16]
На момент створення партії її очолював Владислав Теліпко.
Станом на 1 червня 2011 року була представлена в 24 з 27 регіонів України.
Радикальна партія Олега Ляшка
8 серпня 2011 року новим лідером партії обраний позафракційний народний депутат України Ляшко Олег Валерійович, при цьому партію перейменовано в «Радикальну Партію Олега Ляшка»[17]
Метою своєї діяльності партія визначила сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, участь у виробленні й реалізації державної політики, сприяння побудові в Україні демократичної правової держави з ефективною, соціально-орієнтованою ринковою економікою, утвердження принципів відкритого громадянського суспільства на засадах свободи і парламентської демократії.
Першим заступником лідера Радикальної Партії був обраний Юрій Сухін. Іншим першим заступником делегати обрали Владислава Теліпка. Заступниками лідера були обрані: Андрій Лозовой, Світлана Хіхлуха та Олександр Гальона.[18]

Вибори
Місцеві вибори у Києві 2014 року
Партія отримала 7 депутатських мандатів у Київській міській раді на місцевих виборах 2014 року. Від партії були обрані:
- Лозовой Андрій Сергійович
- Сухін Юрій Михайлович
- Костенко Людмила Василівна
- Мосійчук Ігор Володимирович
- Лапшов Олександр Васильович
- Вовченко Олександр Леонідович
- Кириченко Олексій Миколайович
Президентські вибори 2014 року
.png.webp)
На позачергових виборах Президента України 25 травня 2014 року Ляшко, як єдиний кандидат Радикальної Партії,[19] одержав 8,32 % голосів, посівши третє місце в країні.
Парламентські вибори 2014 року
.png.webp)
Радикальна Партія Олега Ляшка є одним з фаворитів виборчої кампанії на парламентських виборах 2014 року.
За даними інформаційного агентства «ЛІГАБізнесІнформ», стратегією виборчої кампанії Радикальної Партії на парламентських виборах займається російський політтехнолог Ігор Шувалов, близький до Сергія Льовочкіна, а безпосередніх керівників штабу партії очолює Владислав Каськів[20]
Місцеві вибори 2015 року
Напередодні місцевих виборів в Україні 2015 року Олег Ляшко оголосив «Тарифний майдан» — політичну акцію, спрямовану на зниження комунальних тарифів. Тарифний майдан розпочався мітингом перед Кабінетом міністрів України у Києві 19 жовтня 2015 року. До акції приєднались Батьківщина Юлії Тимошенко та Партія простих людей Сергія Капліна. Основною вимогою протестувальників крім зниження комунальних тарифів оголошувалась відставка прем'єр-міністра Арсенія Яценюка.[21][22][23] Акція завершилась 17 листопада 2015 року — наступної ночі після завершення місцевих виборів.[24] Радикальна партія пояснила цей крок ескалацією ситуації на фронті, загрозами терористичних актів і переходом до іншої форми протесту. За твердженням Сергія Капліна, акцію припинено в результаті перемовини між «радикалами» і Яценюком та Ахметовим. Він оцінив ціну «зливу тарифного майдану» у 2 мільйони доларів.[25]
Виборчі списки Радикальної Партії Олега Ляшка
Партійний список Радикальної Партії Олега Ляшка був зареєстрований ЦВК 26 вересня 2014, в нього було внесено 223 імен[26].
Також Радикальна Партія Олега Ляшка бере участь в виборах по мажоритарних округах[27].
Згідно з оцінками аналітиків, прохідна частина партійного списку складає 40-45 чоловік[28]. Серед прохідної частини списку — партійні активісти, учасники АТО, діячі культури, а також політики, яких пов'язують з іменами Сергія Льовочкіна і Дмитра Фірташа[28].
- Політики і партійні активісти
- № 1, Ляшко Олег Валерійович — лідер партії.
- № 2, Лозовой Андрій Сергійович — депутат Київради.
- № 5, Юрій-Богдан Шухевич — Глава УНА-УНСО у 1990–1994 і 2005–2014 роках.
- № 6, Попов Ігор Володимирович — був Представником Президента у Верховній Раді і одним із лідерів партії «Єдиний центр» (разом з Віктором Балогою та іншими політиками).
- Родичі і близькі політиків
- № 24, Корчинська Оксана Анатоліївна — дружина Корчинського, лідера партії «Братство», який входив до Вищої Ради українофобського Євразійського союзу молоді, дехто пов'язував його з іменем Віктора Медведчука[29][30].
- № 26, Юзькова Тетяна Леонідівна — колишня громадянська дружина Олега Ляшко[31], за інформацією журналістів, завдяки їй Олег Ляшко подружився з Віктором Медведчуком[32].
- Учасники АТО
- № 3, Мельничук Сергій Петрович — командир батальйону «Айдар».
- № 7, Вітко Артем Леонідович — командир батальйону «Луганськ-1».
- № 20, Лінько Дмитро Володимирович — міліціонер, батальйон «Шахтарськ» (вказано при реєстрації) або «Свята Марія» (створений після реєстрації).
- Друзі і партнери олігархів
- № 8, Вощевський Валерій Миколайович — вважають людиною Хорошковського[28], разом з ним та Інною Богословською очолював список альянсу Команда озимого покоління на парламентських виборах 2002 року.
- № 16, Артеменко Андрій Вікторович — колишній член команди Леоніда Черновецького[32]
- № 25, Чижмарь Юрій Васильович — вважають людиною Льовочкіна[28].
- № 36, Юраков Олександр Дмитрович — вважають людиною групи Фірташа-Льовочкіна[28].
Фракція у Верховній Раді України
1 вересня 2015 року лідер фракції Радикальної партії у Верховній Раді Олег Ляшко заявив про вихід фракції зі складу парламентської коаліції. «Ми переходимо в опозицію до нинішнього курсу уряду, президента і чинної парламентської коаліції», — заявив він. Одностайне рішення фракції було прийняте на підставі того, що в результаті діяльності парламентської коаліції в країні фактично відбувся «реванш влади Януковича»:[33]
Рейтинг
На парламентських виборах в Україні 2012 року Радикальна Партія Олега Ляшка набрала 1,08 %. Два роки по тому, після Євромайдану, рейтинг Олега Ляшка та його партії значно зріс.[34]
Третє місце лідера Радикальної Партії Олега Ляшка на позачергових виборах Президента України (8,32 % голосів) був названий пресою «однією з головних несподіванок президентських виборів в Україні».[35]
На позачергових парламентських виборах в Україні 2014 року Радикальна Партія Олега Ляшка була одним з фаворитів з рейтингом, за різними опитуваннями і оцінками, від 9,2 % до 18,4 % (за опитуваннями після початку передвиборчої кампанії).
За даними журналістів Сергія Лещенка і Мустафи Найєма станом на 17 серпня 2014, Радикальна Партія на закритих соцопитуваннях отримала 19-20 відсотків рейтингу, посівши друге місце після (ймовірного, на той час) Блоку Петра Порошенка.[36]
У підсумку на позачергових виборах до Верховної ради 2014 року Радикальна Партія Олега Ляшка посіла п'яте місце за кількістю голосів виборців (1 173 131 голос — 7,44 %), що дозволило їй у Верховній Раді України VIII скликання отримати 22 мандати за партійними списками[37].
Серед причин такого зростання популярності експерти називають велику кількість ефірів Олега Ляшка на телеканалі «Інтер» (співвласником якого є Сергій Льовочкін, що з ним пов'язують Ляшка), фінансові вливання (наприклад, член партії Сергій Скуратовський надав квартиру для бійця АТО під час передвиборчої кампанії[38]), розчарування електорату ВО «Батьківщина» та «Свобода», а також нішевість партії.[34]
Критика
Значна частина українських політологів і журналістів зазначають, що Радикальна Партія, як і сам політик Олег Ляшко, є політичним проектом Сергія Льовочкіна.[34][36][39]
Директор соціологічної служби «Український барометр» Віктор Небоженко відзначає: "Ляшко не лідер власної партії, популярність якої нарощена грошима Фірташа і колишньої команди «РосУкрЕнерго».[40]
За словами соціолога Ірини Бекешкіної, електорат Ляшка це люди більш вразливі до популізму, з порівняно нижчим рівнем освіти і порівняно молодшого віку.[34]
Див. також
Примітки
- Депутатські фракції і групи IX скликання. rada.gov.ua. Процитовано 26 листопада 2020.
- Кандидати, яких обрано депутатами рад на поточну дату. cvk.gov.ua. Процитовано 26 листопада 2020.
- Party of Regions gets 185 seats in Ukrainian parliament, Batkivschyna 101 - CEC. Interfax-Ukraine (англ.). Процитовано 12 червня 2020.
- Poroshenko and Yatsenyuk’s parties maneuver for lead role in coalition - Oct. 29, 2014. KyivPost. 29 жовтня 2014. Процитовано 12 червня 2020.
- Вибори до Верховної Ради України 2019. Результати підрахунку голосів. Українська правда (укр.). Процитовано 12 червня 2020.
- lehti, Politiikasta (26 листопада 2015). Ukraine’s political landscape is shifting. Politiikasta (фін.). Процитовано 12 червня 2020.
- Herszenhorn, David M. (24 жовтня 2014). With Stunts and Vigilante Escapades, a Populist Gains Ground in Ukraine. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 12 червня 2020.
- Shekhovtsov, Anton (29 травня 2014). Anton Shekhovtsov's blog: Ukraine's presidential election and the far right. Anton Shekhovtsov's blog. Процитовано 12 червня 2020.
- Varieties of Populist Parties and Party Systems in Europe: From State-of-the-Art to the Application of a Novel Classification Scheme to 66 Parties in 33 Countries.
- Wilson, Andrew (24 жовтня 2014). What to look for in Ukraine's election. BBC News (en-GB). Процитовано 12 червня 2020.
- The Communist Party May Be on Its Last Legs, But Social Populism is Still Alive.
- Ukraine’s political parties at the start of the election campaign. OSW Centre for Eastern Studies (англ.). 17 вересня 2014. Процитовано 12 червня 2020.
- З усіх вил: звідки взявся та до чого дійшов Олег Ляшко. Українська правда (укр.). Процитовано 12 червня 2020.
- Мін'юстом зареєстровано Українську Радикально-Демократичну Партію — Офіційне повідомлення на сайті Міністерства юстиції України.
- Мін'юст зареєстрував «Українську радикально-демократичну партію» — Вкурсе, 13 жовтня 2010, о 09:34.
- УРДП Архівовано 15 жовтня 2014 у Wayback Machine., Державна реєстраційна служба України
- Українська Радикально-Демократична Партія перейменувалася в Радикальну партію Олега Ляшка. ТСН, 9 серпня, 2011 15:08.
- В Києві пройшов з'їзд Радикальної партії Олега Ляшка Архівовано 14 березня 2016 у Wayback Machine. — Блог Олега Ляшка. 8 серпня 2011 року о 15:44.
- Відомості про кандидата на пост Президента України: Ляшко Олег Валерійович. Архів оригіналу за 3 квітня 2014. Процитовано 17 серпня 2014.
- Продавцы имиджа. Кто ведет выборные кампании ведущих партий-2014 http://news.liga.net/articles/politics/3765417-prodavtsy_imidzha_kto_vedet_vybornye_kampanii_vedushchikh_partiy_2014.htm
- Тарифний майдан розростається
- Тарифний майдан
- Ще один «тарифний Майдан» розбив наметове містечко під Кабміном
- «Тарифний майдан» Ляшка розбігся на наступну ніч після завершення місцевих виборів // ТСН. 17 листопада, 2015
- Ляшко розпустив «тарифний Майдан» під Кабміном // Українська правда. 17 листопада, 2015
- Виборчий список. Радикальна Партія Олега Ляшка. Архівовано 9 жовтня 2014 у Wayback Machine. — ЦВК України
- Виборчі списки Радикальної Партії Олега Ляшка — Українська правда, 30.09.2014
- Валентин ГладкихКампания Ляшко: кого ведет в Раду радикал — РБК-Украина, 03.10.2014
- Дмитро Лиховій. Першими старт у передвиборчій медіа-кампанії взяли грошовиті партії «другого ешелону». Чи це їм допоможе? // Україна молода (через Українську правду), 01.09.2005.
- Соболєв: Корчинський завжди був пов'язаний з Медведчуком // Свобода слова, ICTV, 02.12.2013
- Боевой радикал Ляшко. Часть 2
- Тёмные лошадки и серые кардиналы партии Ляшко: анализ списка (часть 2)
- Радикальна партія заявила про вихід з парламентської коаліції. http://ukranews.com/. Українські Новини. 01.09.2015.
- Роман Чернышев. Люди и вилы. Анализ предвыборного списка партии Олега Ляшко // ЛІГА.net, 26.09.2014.
- З грязі в князі: як Ляшко став третім політиком країни // Корреспондент.net, 26.05.2014.
- Порошенко і Яценюк виходять на виборчий старт
- Позачергові вибори народних депутатів україни 26 жовтня 2014 року. Протокол Центральної виборчої комісії про результати виборів народних депутатів україни у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі. «10» листопада 2014 року
- Ляшко подарував герою АТО нову квартиру // Факти. ICTV, 09.09.2014.
- Політтехнолог: проект «Ляшко» — тонкий і розсудливий задум
- Проблемы парламентского фронта. УНІАН. 5 вересня 2014. Архів оригіналу за 12 червня 2020. Процитовано 6 червня 2021. (рос.)