Сантур

Типовий іранський сантур має два ряди підставок й охоплює приблизно три октави. Струни правого ряду зроблені з латуні або міді, лівого — зі сталі.[1] Два ряди з дев'яти підставок, що називаються «харак», поділяють сантур на три частини за висотою октави. Кожна підставка перетинається чотирма струнами, що тягнуться горизонтально уздовж всього інструменту. На сантурі грають за допомогою «мезрабів» — овальних молоточків, що їх тримають між великим, вказівним та середнім пальцями.

Назва інструмента походить від грец. Σαντούρι. Створення сантура пов'язано з ім'ям єврейського пророка та царя Давида, який за легендою винайшов цілу низку музичних інструментів.[2]

Турецький музикознавець Рауф Екта Бей пише про сантур:

"Цей музичний інструмент дуже давній, він згадується ще в Торі під назвою "псантерин". 
Слово "сантур" являє собою іншу фонетичну форму цієї назви"

Мініатюра 1830 року жінки, що грає на сантурі.

Музичні інструменти, відповідні сантуру та цимбалам, широко відомі по всьому світі. Різновиди сантура маємо в музичних культурах Індії, Афганістану, Пакистану, Вірменії, Туреччини, Іраку, Китаю, Греції. Індійський сантур ширший за іранський, він прямокутний і має більше струн; молоточками індійського сантура інакше користуються. Від іранського сантура пішли китайський янцинь та грецький сантурі. Східноєвропейська версія сантура називається цимбали і часто використовується у циганській музиці.

• Сантур
• Сантур в атласі традиційної музики Азербайджану