Санчо I (король Майорки)
Санчо I Миролюбний (*Sanç I el Pacific, між 1274 та 1276 — 4 вересня 1324) — король Майорки у 1311—1324 роках.
Санчо I | |
---|---|
Золотий реал Санчо I | |
Народився |
між 1274 та 1276 Перпіньян |
Помер |
4 вересня 1324 Формігер ·напад астми |
Поховання | Перпіньян |
Діяльність | аристократ |
Титул | король |
Посада | comte de Cerdagned і король Майорки |
Термін | 1311—1324 роки |
Попередник | Хайме ІІ |
Наступник | Хайме III |
Конфесія | католицтво |
Рід | Барселонська династія |
Батько | Хайме ІІ |
Мати | Ескларамунда де Фуа |
Брати, сестри | Sancha of Majorcad, Saura of Majorcad, James of Majorcad, Ferdinand of Majorcad, Philip of Majorcad, Isabella of Majorcad, Blanche de Majorcad, Peter of Majorcad і Ferdinand of Majorcad |
У шлюбі з | Марія Неаполітанська |
Діти | Q79445228?, Q79446356?, Q79447422? і Q79471578? |
| |
Життєпис
Молоді роки
Походив з Барселонської династії. Син Хайме ІІ, короля Майорки, та Ескларамунди де Фуа. Народився в Перпіньяні (графство Руссільйон). У 1286 році під час війни батька з Альфонсо III, королем Арагону, війська останнього захопили Руссільйон і Майорку. В цей час до полону потрапляє Санчо, його мати і брат Хайме. Тут вони перебували до 1295 року, коли за угодою в Ананьї були звільнені, а Хайме II отримав назад усі свої володіння.
Після цього батько відправив Санчо до Парижа, де той здобув освіту. У 1299 році його старший брат Хайме постригся в ченці. Тому спадкоємцем трону став Санчо. Але деякий час його статус оскаржував інший брат Фердинанд. Тому лише у 1302 році Санчо офіційно оголошено спадкоємцем Хайме II. У 1304 році було укладено шлюб з донькою короля Неаполя. Фактично він відбувся у 1309 році.
Королювання
Після смерті батька у 1311 році стає новим королем. Санчо I намагався продовжувати політику батька щодо стабілізації становища в королівстві й боровся проти жителів столиці королівства Пальми, які виступали за автономію міста. Цим скористався Хайме II, король Арагону, який втрутився у справи Майорки. Проте папі римському Іоанну XXII 1315 року вдалося замирити родичів. Натомість Санчо I зобов'язувався допомогти Арагону в майбутньому завоюванні Сардинії та Корсики.
Водночас король Майорки від самого початку правління намагався створити потужний флот, який би сперечався з флотами Генуї та Венеції. Для цього активно вимагав гроші в торговців-жидів. У 1315 році за перехід німецьких християн у юдаїзм наклав на жидівську громаду значний штраф і конфіскував синагогу, після цього позбавив усіх привілеїв, що були надані його попередниками. Лише у 1323 році частково відновив привілеї та права жидів.
У 1320 року спрямував свої війська на підтримку арагонського війська, яке вдерлося до Сардинії. У 1321 році визнав зверхність Арагону, сплативши відповідну данину. При цьому відмовився визнавати васалітет від Франції стосовно до сеньйорії Монпельє. Впровадив законодавство для боротьби з браконьєрством. При цьому за наказом короля було зведено потужну берегову оборону Майорки від африканських піратів.
У Санчо I не було законних дітей, тому постала проблема спадщини. Хайме II Арагонський наполягав на тому, що усі володіння Санчо I повинні були перейти до нього. Але у 1322 році король впровадив закон, за яким спадкоємцем трону ставав його старший небіж Хайме, у випадку смерті того — молодший небіж Фердинанд. Для їхньої підтримки утворено регентську раду. Це рішення підтримав Філіп IV, король Франції.
Помер у 1324 році від нападу астми, трон успадкував небіж Хайме. Поховано було у кафедральному соборі Перпіньяну.
Родина
Дружина — Марія, донька Карла II Анжу, короля Неаполя.
Дітей не було
4 бастарди
Джерела
- Abulafia, David (2002). A Mediterranean Emporium: The Catalan Kingdom of Majorca. Cambridge University Press. pp. 12, 28, 88. ISBN 0521894050.
- Del Arco, Ricardo. Sepulcros de la Casa Real de Aragón. Instituto Jerónimo Zurita. Consejo Superior de Investigaciones Científicas. Madrid. 1945.
- Hilda Johnstone, Francia: gli ultimi capetingi, in Storia del mondo medievale, vol. VI, 1999, pp. 569—607