Перпіньян

Перпінья́н (фр. Perpignan, МФА: [pɛʀpi'ɲɑ̃], кат. Perpinyà [pəɾpiˈɲa] — Парпінья́) — місто та муніципалітет у південній Франції, у регіоні Окситанія, адміністративний центр департаменту Східні Піренеї, історичний центр Північної Каталонії, (каталонських районів, які відійшли до Франції після Піренейського договору у 1659 р.), одне з найбільших міст каталанських країн. Населення — 118 238 осіб (2011)[1], разом з околицями — 283 702 осіб на 1 січня 2008 р.[2].

Перпіньян
Perpignan

Перпіньянська фортеця
Перпіньянська фортеця
 
Країна  Франція
Регіон Окситанія 
Департамент Східні Піренеї 
Округ Перпіньян
Код INSEE 66136
Поштові індекси 66000, 66100
Координати 42°41′55″ пн. ш. 2°53′44″ сх. д.
Висота 8 - 100 м.н.р.м.
Площа 68,07 км²
Населення 118 238 (2011-01-01)
Густота 1737,01 ос./км²
Розміщення
Влада
Мер
Мандат		 Louis Aliot
2020-2026
Офіційна сторінка 

Муніципалітет розташований на відстані[3] близько 690 км на південь від Парижа, 130 км на південний захід від Монпельє.

Перпіньян — столиця колишнього графства Русільйон. Одним з гасел міста є «Найвідданіше місто Перпіньян» (кат. Fidelíssima Vila de Perpinyà), надане йому у 1475 р. за героїчний опір французькій агресії[4].

Символи міста

Логотип міста являє собою стилізоване зображення Перпіньянської фортеці у національних каталонських кольорах — червоному та жовтому, та написом французькою та каталанською мовою «Перпіньян — каталонське місто» (кат. Perpinyà la Catalana, фр. Perpignan la Catalane).

Перпіньян має статус :

  • зеленого міста (фр. une ville fleurie — «місто квітів») — три квітки[5];
  • міста, де особливо активно використовується інтернет, особливо для спілкування з місцевою владою (фр. ville internet — «місто-інтернет») @@@@[6].

Історія

Хоча поселення у районі міста існувало ще за часів римської імперії, місто Перпіньян було засноване на початку X ст. (вперше згадано під назвою Villa Perpiniarum у 927 р.). Незабаром Перпіньян став столицею графства Русільйон. У 1172 р. граф Русільйону Жирард II (кат. Girard II de Rosselló) заповів свої землі графству Барселоні. У 1197 р. Перпіньян став частково самоврядним містом. За Корбейським договором 1258 р. Людовік IX, король Франції, відрікся від феодальних прав на Русільйон.

Яків І Завойовник, король Арагону та граф Барселони, заснував Королівство Мальорка у 1276 р., Перпіньян став столицею нової держави. Подальші десятиліття вважають золотим часом у історії міста: воно процвітало як центр виробництва тканин, обробки шкіри, ювелірної справи тощо. Король Франції Філіп III помер у Перпіньяні у 1285 р., коли повертався зі свого невдалого походу проти Арагонського королівства.

У 1344 р. Петро IV Арагонський анексував Королівство Мальорку: Перпіньян ще раз став частиною Графства Барселони. Декількома роками пізніше місто втратило майже половину свого населення під час епідемії бубонної чуми. Місто було зайняте військами короля Франції Людовіка XI у 1463 р. Повстання проти французького правління у 1473 р. було придушене, але у 1493 р. король Франції Карл VIII, бажаючи перемир'я з Іспанією для того, щоб мати змогу розпочати війну проти Італії, віддав місто та весь Русільйон Фердинандові II Арагонському.

Місто знову було знову захоплене під час Тридцятирічньої війни у вересні 1642 р., однак формально Перпіньян було передано Франції лише 17 років потому за Піренейським договором.

Історичні пам'ятки

Візитною карткою Перпіньяна є крихітна Перпіньянська фортеця — Ле-Кастійє́ (фр. Le Castillet, кат. Castellet — Кастальє́т), побудована у 1368 р. і зараз відкрита для туристів як музей. Поряд з фортецею розташований відновлений останнім часом середньовічний Палац королів Мальрки (кат. Palau dels Reis de Mallorca). Собор св. Івана Хрестителя (фр. Cathédrale Saint-Jean-Baptiste de Perpignan), закладений у 1324 р., будувався в основному у XV і XVI ст. Перший у світі Морський трибунал (кат. La Llotja de Mar, фр. La Loge de Mer) з часом був перебудований в театр.

Перпіньянський залізничний вокзал було декоровано самим Сальвадором Далі, який мав у ньому «напад екстазу космогонії». У музеї Ріго виставлені полотна як цього художника, так і майстрів каталонського примітиву.

Центр Перпіньяна, фото 29 липня 2008 р. Ліворуч — Площа Спротиву (фр. Place de la Résistance), перехрестя бульв. Жоржа Клемансо та бульв. Вудро Вільсона. У центрі — Ле-Кастійє (Кастальєт). Правіше — річка Бас, притока р. Тет, з набережною Саді Карно. Ще правіше — префектура та Головна рада департаменту (фр. Conseil général). Праворуч — набережна Вобан (фр. Vauban).

Рекорди

Рекорд «Книги рекордів Гінесса» з найдовшої у світі промови (124 години без перерви) було встановлено перпіньянцем Люїсом Кулетом. Цю промову було здійснено здебільшого каталанською мовою, її було закінчено 17 січня 2009 р.

Транспорт

Демографія

Динаміка населення (INSEE ):

Розподіл населення за віком та статтю (2006)[7]:

Стать Всього До 15 років 15-24 25-44 45-64 65-85 Понад 85
Чоловіки 52 506 9857 7193 14 368 11 825 8123 1140
Жінки 62 802 9772 8291 15 189 14 533 12 504 2513

Економіка

2010 року серед 72 588 осіб працездатного віку (15—64 років) 45 654 були активними, 26 934 — неактивними (показник активності 62,9%, у 1999 році було 62,7%). З 45 654 активних мешканців працювало 35 818 осіб (18 005 чоловіків та 17 813 жінок), безробітними було 9836 (5283 чоловіки та 4553 жінки). Серед 26 934 неактивних 7793 особи були учнями чи студентами, 6044 — пенсіонерами, 13097 були неактивними з інших причин[8]. У 2010 році в муніципалітеті числилось 55410 оподаткованих домогосподарств, у яких проживали 113383,0 особи, медіана доходів виносила 13 932,5 євро на одного особоспоживача[9]

Сусідні муніципалітети

Див. також

Примітки
  1. Кількість населення у 2011 році. INSEE. Процитовано 28 вересня 2014.(фр.)
  2. Сайт PopulationData.net Архівовано 16 травня 2008 у Wayback Machine..
  3. Фізичні відстані розраховані за координатами муніципалітетів
  4. Перпіньян — культурна столиця Каталонії, на сайті мерії міста www.mairie-perpignan.fr.
  5. Міста та селища у Східних Піренеях, які мають статус «місто квітів» у 2008 р. Архів оригіналу за 4 січня 2009. Процитовано 24 вересня 2008.
  6. Міста, що мають статус «місто-інтернет» Архівовано 22 вересня 2008 у Wayback Machine..
  7. Population selon le sexe et l'âge...2006 [Населення за статтю та віком...2006] (фр.). INSEE. Архів оригіналу за 4 вересня 2012. Процитовано 27 червня 2011.
  8. Base chiffres clés : emploi - population active 2010 [Базисні показники: зайнятість та активність населення в 2010 році] (фр.). INSEE. Процитовано 15 листопада 2013. (наближені дані, в 1999 році тимчасова зайнятість врахована частково)
  9. Revenus fiscaux des ménages en 2010 [Оподатковані доходи домогосподарств у 2010 році] (фр.). INSEE. Процитовано 18 жовтня 2013. Діти та онуки які проживали у двох місцях враховані як 0,5 особи в обох місцях проживання. Перша особа у домогосподарстві це один особоспоживач (ОС), інші дорослі — по 0,5 ОС, діти до 14 років — по 0,3 ОС.

    Посилання
    This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.