Сарос 136

Сарос 126 — серія сонячних затемнень сарос, що повторюється кожні 18 років 11 днів і містить 71 затемнення. Почалась із часткового сонячного затемнення 14 червня 1360 і досягла кільцеподібних затемнень 8 вересня 1504 року. Гібридне затемнення трапилось в цій серії шість разів: від 22 листопада 1612 до 17 січня 1703 року. Стадія повних затемнень триває від 27 січня 1721 до 13 травня 2496 року. Серія закінчиться частковим затемненням 30 липня 2622 року. Найдовша тривалість повного затемнення була 7 хвилин 8 секунд 20 червня 1955 року.

Анімована історія серії Сарос 136.

25 квітня 1865.
29-е затемнення

Малюнок Сонячне затемнення 6 травня 1883 року, яким його побачив художник із атола Каролайн[1]
30-е затемнення

Повне сонячне затемнення 29 травня 1919 року, як його бачили з острова Принсіпі. Розміщення зір поблизу сонця слугувало доказом того, що гравітаційне поле Сонця вигинає промені від цих зір, як передбачала загальна теорія відносності Ейнштейна.
32-е затемнення

Повне сонячне затемнення 11 липня 1991 року, як його бачили з Коста-Рики.
36-е затемнення

Повне сонячне затемнення 22 липня 2009 року в Бангладеші.
37-е затемнення

Нині саме в серії Сарос 126 бувають найдовші повні сонячні затемнення. Шість найдовших повних затемнень ХХ ст. належали до цієї серії, в тому числі три з них довші за 7 хвилин[2]. Також їй належить найдовше повне затемнення ХХІ ст., яке відбулося 22 липня 2009 року тривалістю 6 хвилин 39 секунд, а загалом три найдовші повні затемнення цього століття. Нині кожне наступне затемнення цього саросу стає трохи коротшим і його випередить затемнення серії Сарос 139, чиї затемнення навпаки стають довшими. Це трапиться 11 травня 2078 року[3]. Загалом в рамках серії відбудуться 44 повні затемнення. Їй також належить найбільш центральне повне затемнення в проміжку від 1209 до 2718 року і затемнення з найбільшою величиною починаючи від 540 року — 11 липня 1991 року.