Сафдарджунг
Абул Мансур Мірза Мухаммад Мукім Алі-хан, більш відомий як Сафдарджунг (гінді सफ़्दरजंग, урду صفدرجنگ) (бл. 1708 —5 жовтня 1754) — другий наваб Ауду від березня 1739 до жовтня 1754 року[1]. Був нащадком Кара Юсуфа з Кара-Коюнлу.
Сафдарджунг гінді सफ़्दरजंग урду صفدرجنگ | ||
| ||
---|---|---|
19 березня 1739 — 5 жовтня 1754 року | ||
Попередник: | Саадат Алі-хан I | |
Спадкоємець: | Шуджа ад-Даула | |
Народження: |
15 грудня 1708 Хорасан | |
Смерть: |
5 жовтня 1754 Султанпур | |
Поховання: | Гробниця Сафдарджанґа | |
Країна: | Ауд | |
Релігія: | Іслам | |
Рід: | Нішапурі | |
Батько: | Шаїста-хан | |
Діти: | Шуджа ад-Даула | |
Життєпис
1739 року успадкував владу від свого прийомного батька (дядька по матері). Був здібним правителем. Він не лише зберіг контроль над Аудом, але й зумів допомогти послабленому Мухаммаду Шаху. Невдовзі він став губернатором Кашміру і провідною фігурою при Делійському дворі. В останні роки правління Мухаммада Шаха Сафдарджунг отримав повний контроль над управлінням імперією. Коли падишахом став Ахмад-шах Бахадур, Сафдарджунг зайняв посаду міністра Індостану. Окрім того, він отримав пост губернатора Аджмера. Утім невдовзі став жертвою дворових інтриг, в результаті яких 1753 року був звільнений та повернувся до Ауду[2].
Примітки
- Princely States of India
- HISTORY OF AWADH (Oudh) a princely State of India by Hameed Akhtar Siddiqui. Архів оригіналу за 1 вересня 2001. Процитовано 6 червня 2017.