Великий Хорасан

Вели́кий Хораса́н або Хораса́н (пехл. xwarāsān, перс. خراسان Ḫurāsān — «земля, де сходить сонце»;  listenфайл) — історично-географічна область, що охоплювала територію північно-східного Ірану, північно-західного Афганістану, півдня Туркменістану й Узбекистану[1]. Епітет Великий додають для того, щоб відрізнити історичний Хорасан від однойменної провінції Ірану, яка теж уже не існує, поділена на три дрібніші Хорасани.

У вужчому сенсі, Хорасан включав у себе міста Нішапур, Тус, Балх, Герат, Мерв, Самарканд і Бухару. У ширшому сенсі до Хорасану належала вся Трансоксанія і Согдіана.

У середньовіччі Хорасан (Північно-Східний Іран) був головним осередком видобутку бірюзи, де розроблялося найбагатше Нішапурське родовище найкращої у світі бірюзи. Перські бірюзові рудники пов'язані з пасмом гір, що простяглася з заходу на схід між містами Котшан і Нішапур.

Галерея

Примітки

  1. Pierre Oberling in Encyclopaedia Iranica, Artikel Khorasan Архівовано 13 травня 2009 у Wayback Machine. Ethnically speaking, the population of Khorasan is extremely varied. It consists principally of Persians, Arabs, Turks, Kurds, Mongols, Baluch, and smaller groups of Jews, Gypsies, and Lors.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.