Сафонов Григорій Миколайович

Народився 13(26) жовтня 1904& року в місті Ростові Ярославської губернії в родині власника кузні. Працювати почав у 14 років ковалем. За 1922—1925 роки закінчив юридичний факультет Ленінградського державного університету.

З грудня 1925 р. був помічником юрисконсульта машинобудівного тресту в Ленінграді. З грудня 1926 р. служив у 48-му стрілецькому полку в місті Стара Русса. З лютого 1928 р. був юрисконсультом ремонтно-механічного заводу та експортної бази наркомату шляхів сполучення в Ленінграді. У квітні 1929 р. став завідувачем юридичного бюро Невського машинобудівного заводу ім. В. І. Леніна в Ленінграді. Одночасно читав курс лекцій з цивільного права в Інституті радянського права, а пізніше — в Ленінградському університеті. У тому ж 1929 р. став членом КПРС.

З грудня 1935 р. був прокурором Окуловського району Ленінградської області. Від січня 1939 р. був прокурором Кіровського району Ленінграду. З травня 1939 р. служив в Прокуратурі СРСР, був начальником відділу. З грудня 1939 р. — заступник, а потім і Перший заступник Прокурора (з березня 1946 р. — Генерального прокурора) СРСР.

У 1941-1944 рр. входив до складу секретної комісії Політбюро ЦК ВКП(б) у судових справах. Комісія стверджувала всі вироки про смертну кару в СРСР. Як заступник Генерального Прокурора, а згодом і як Генеральний Прокурор СРСР, брав безпосередню участь у масових репресіях. Видавав накази про порядок розслідування справ у порядку спрощеного судочинства. У той же час намагався дотримуватися (і орієнтував прокурорів) на дотримання законності в рамках діючих норм.

У 1945-1946 рр. брав участь у Нюрнберзькому процесі[1].

З 1947 р. був членом Постійної комісії з проведення відкритих судових процесів з найбільш важливих справ колишніх військовослужбовців німецької армії і німецьких каральних органів, викритих у звірствах проти громадян СРСР на тимчасово окупованій німцями території Радянського Союзу. Брав участь в організації фальшування судових процесів над німецькими та японськими військовополоненими.

З 04 лютого 1948 р. — Генеральний прокурор СРСР. 30 червня 1953 р. відсторонений від посади.

З березня 1955 р. працював заступником Московського окружного транспортного прокурора. З травня 1957 р. був заступником начальника відділу з нагляду за розглядом у судах кримінальних справ Прокуратури РРФСР. Став потім прокурором слідчого управління прокуратури РРФСР. Був депутатом Верховної Ради РРФСР 2 скликання.

Був нагороджений двома орденами Леніна.

У січня 1968 р. вийшов на пенсію. У 1972 р. помер у Москві. Його прах похований в колумбарії Новодівичого кладовища в Москві.

• «Настольная книга следователя» под общ. ред. Ген. Прокурора СССР Г. Н. Сафонова, изд. «Государственное издательство юридической литературы», г. Москва, 1949 г. — 867 с. — С.465-469 (рос.)

• Звягінцев А. Г., Орлов Ю. Г., «Невідома Феміда. Документи, події, люди» — М.: ОЛМА-ПРЕСС, 2003.