Сахненко Володимир Демидович

Сахненко Володимир Демидович (нар. 10 січня 1930, с. Сульське Сумської області, УРСР — 31 липня 2008, Тула) — художник і кераміст, член Спілки художників СРСР з 1967 року[1]. Батько художника Івана Сахненка.

Сахненко Володимир Демидович
Народився 10 січня 1930(1930-01-10)
Сульське, Білопільський район, Сумська округа, Українська СРР, СРСР
Помер 31 липня 2008(2008-07-31) (78 років)
Тула, Росія
Країна  Росія
Діяльність художник, кераміст
Alma mater Moscow Academic Art Liceumd
Знання мов російська

Закінчив у 1951 р. Ворошиловоградське художнє училище. У 1951—1953 рр. навчався в московському Академічному інституті їм. Сурикова, де познайомився з Іллею Кабаковим[2] і своєю майбутньою дружиною, скульптором Зоєю Рябченко[3]. З 1957 р. — учасник виставок. Жив і працював в Тулі.

Кераміка

Створював монументальні роботи, екстер'єрну кераміку і просто керамічне домашнє начиння. Утилітарність і декоративність не заважали мистецтву, скоріше допомагали заховати крамольні для радянського часу експерименти з малюнком і формою, які пізніше продовжилися в живописі.

Його роботами прикрашені палаци культури, Тульський драматичний театр, готельний комплекс «Інтурист» в Ялті, урядова дача в Форосі. Кераміка Володимира Сахненка знаходиться у Державному музеї історії культури Узбекистану в Самарканді, в Хаммеровському торговому центрі в Москві[4].

Практично до кінця життя працював щодня у своїй майстерні на щекинському заводі «Кислотоупор», створюючи глечики, вази, амфори, квіткові горщики, багатоскладові керамічні конструкції, керамічні скульптури істот і т. д.

Використовував шамот, часто разом з глазур'ю. В кінці 1970-x знайшов термостійкий склад блакитно-зеленої глазурі, що витримує випал при температурах, які спалюють звичайні лазур або кобальт. Такій глазурі не страшні будь-які екстремальні погодні умови, включаючи мороз. Майже сорок років глазурована кераміка Сахненка стоїть під відкритим небом в Самарканді і Криму.

Живопис

У 70-ті роки художник написав 13 великих чорно-білих абстрактних полотен (зараз у зібранні «Ерарти»)[5]. На початку 1980-х років В. Д. Сахненко перейшов до створення яскравих за колоритом живописних творів: портретів, натюрмортів і картин за біблійними мотивами. Його творча манера (як у живописі, так і в кераміці) характеризується легкістю переходу від фігуративності до абстракції й орнаментальності.

Великі зібрання робіт
  • Музей сучасного мистецтва «Ерарта», Санкт-Петербург
  • Галереї «Арт-сезон» і «Арт-караван», Москва
  • Державний музей історії культури Узбекистану (колишній Музей імені Акмаля Икрамова), Самарканд
  • Тульський музей образотворчих мистецтв

Окремі виставки
  • 1999 — галерея «На старій Басманній», Москва, спільно з сином Іваном Сахненком
  • 2005 — «Осінній марафон», ЦДХ, Москва, спільно з Іваном Сахненком, Аветиком та ін.
  • 2006 — «Одкровення кольору», ЦДХ, Москва, персональна виставка, галерея «Арт-Караван»
  • 2007 — «Абстрактне мистецтво. XXI століття, початок», ЦДХ, Москва

Галерея

Кераміка
  • Велика ваза на даху готелю Ялта-Інтурист
  • Фіруги в парку готелю Ялта-Інтурист
  • Амфори в парку готелю Ялта-Інтурист
  • Дві амфори на даху готелю Ялта-Інтурист
  • Дві керамічні фігури в парку готелю Ялта-Інтурист
  • Дві амфори в холі басейну готелю Ялта-Інтурист
  • Дві декоративні амфори при вході в басейн готелю Ялта-Інтурист
  • Сільничка
  • Сервіз, 1979, зібрання ТОХМ

Живопис
  • Адам і Ева, 1979, полотно, олія, 75х58
  • Рози, 1979, полотно, олія, 57х68
  • Про любоу, 1980, полотно, олія, 100х95
  • Визнання, 1980, полотно, олія, 100х93
  • Композиція, 1980, полотно, олія, 105х65
  • Семилисник, 1980, полотно, олія, 72х63
  • Мадонна з немовлям, 1981, полотно, олія, 100х53
  • Волхви, 1981, полотно, олія, 128х102
  • Сергій, 1982, полотно, олія, 113х63
  • Натюрморт з лимоном, 1982, полотно, олія, 85x90
  • Тайна вечеря, 1982, полотно, олія, 85x320

Примітки
  1. АРТ-Казна: Каталог выставки.— Тула, 2013.— 152 с., ил.
  2. «Илья Кабаков нашел в музее Эрарта работы своего друга со студенческих времен…», 28 июня 2010. Архів оригіналу за 27 січня 2018. Процитовано 25 січня 2018.
  3. «Откровение цвета» (стр. 266—269) из книги «Холст как мера вечности: Статьи, интервью, рецензии» Евграф Кончин — М.: Живопись-Инфо, 2009. — 341 с.: цв. ил.
  4. «Владимир Сахненко. В поисках гармонии» Евгений Гендельман, текст к персональной выставке Владимира Сахненко «Откровение цвета» в Центральном Доме Художника, 2006 год
  5. О Владимире Сахненко на сайте музея современного искусства Эрарта, Санкт-Петербург[недоступне посилання з червня 2019]

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.