Саша Красний

Саша Красний (літературний псевдонім Олександра Давидовича Брянського;[1] 16 (28) вересня 1894, Севастополь, Таврійська губернія, Російська імперія — 2 березня 1995, Москва, Росія) — російський радянський поет, пісняр, читець і артист театру малих форм. Один із творців руху «Синя блуза».

Саша Красний
Народився 16 (28) вересня 1894
Севастополь, Таврійська губернія, Російська імперія
Помер 2 березня 1995(1995-03-02) (100 років)
Москва, Росія
Поховання Новий донський цвинтар
Країна  Російська імперія
 СРСР
 Росія
Діяльність письменник, поет, прозаїк, актор, поет-пісняр, автор пісень
Alma mater Одеське художнє училище
Мова творів російська
Роки активності з 1912
Нагороди

Життєпис

Відповідно до пізніх офіційних документів, народився 16 (28) вересня 1882 року в Севастополі[2][3]. Згідно з документами військового часу, О. Д. Брянський народився в 1894 році[4][5][6] . Був четвертою дитиною у бідній єврейській родині; батько був кравцем[7][8] . Двоє старших дітей народилися в Одесі — Григорій (лютий 1882) і Берта (грудень 1883)[9]. Не закінчивши казенного училища, у дванадцятирічному віці поступив учнем ретушера до фотоательє «Рембрандт». Працював хлопчиком зі збору оголошень для газети «Южанка», цирковим клоуном, робочим на лісопильному заводі, тютюновій фабриці, канатному виробництві, слюсарем, вантажником, муляром, художником-оформлювачем у магазині «Жіноче рукоділля». У 1905—1907 роках почав виступати з читанням власних віршів на злобу дня, один з яких був опублікований окремою листівкою:

Товарищ, опомнись, опомнись, солдат, И голосу совести внемли! Рабочий, крестьянин, — ведь это твой брат, Скорей брось винтовку на землю!


У 1908 році вступив до Одеського художнього училища Гінзбурга (клас живопису), після закінчення якого почав виступати на естраді як читець-декламатор і куплетист під сценічним ім'ям «Саша Красний». Псевдонім «Красний» з'явився завдяки рудому кольору волосся. З 1911 року — актор театральної трупи «Вокруг света» (вул. Пушкінська кут Успенської), з якою брав участь у театральних гастролях по містах Росії. Перша збірка віршів та куплетів «Якщо був би я Убейко Юлій» видана у 1912 році в Одесі під авторством Олександра Брянського.

З 1914 року учасник бойових дій Першої світової війни, був поранений і нагороджений Георгіївським хрестом IV ступеня. Після поранення служив у 180-му запасному піхотному полку, брав участь у революційних діях у Петрограді . У квітні 1917 року зустрічав і охороняв В. І. Леніна на Фінському вокзалі. Учасник Громадянської війни, у листопаді 1918 року і в травні 1919 року служив в особистій охороні Леніна, писав римовані агітки.

У 1920-х роках працював у газеті «Гудок» (з 1920 року — кореспондент, у 1921 році — завлітвідділом), став одним із зачинателів і активістів руху синьоблузників (1923) — різновиду радянської театралізованої агітестради, що отримала свою назву за однойменною збіркою агітаційної поезії Саші Красного «Синя блуза», яка вийшла друком у 1923 році . Публікувався також у газеті «Труд».

У середині 1920-х років заснував власний агітаційний естрадний колектив синьоблузників «Театр Саші Красного», з яким гастролював протягом 1920-1930-х років. Тоді ж опублікував кілька збірок пісень[10] . Виступав разом із дружиною, артисткою Московської філармонії Ніною Федорівною Вільнер (1905—1987)[11] . На початку Великої Вітчизняної війни був із дружиною і дітьми евакуйований до Ташкенту[12][13] .

Репресований. У 1956 році був офіційно реабілітований і повернувся до літературної діяльності, знову почав друкуватися, хоч і в незначному обсязі.

Член Спілки письменників СРСР з 1984 року . В останні роки життя писав головним чином любовну лірику (збірки «Контрасти», 1990, і «Тільки про любов», 1993), створив цикл «Одеські вірші» та ін. Саша Красний — найстаріший із російських поетів — писав вірші до останніх років життя . Помер 2 березня 1995 у Москві[7][14], похований на Новому Донському кладовищі[15] .

Сім'я
  • Син — поет-пісняр Борис Олександрович Брянський (1928—1972).
  • Син — Юрій Олександрович Брянський (народ. 1934), вчений у галузі машинобудування, доктор технічних наук (1974)[16][17], автор монографій «Взаємодія пневматичних коліс із деформованими опорними поверхнями» (1971) і «Керованість великовантажних автомобілів» (1983), підручника «Тягачі будівельних і дорожніх машин» (1976).
  • Дочка — Інна Олександрівна Брянська (народ. 1938), філологиня, працювала у журналі «Жовтень», авторка збірки нарисів «Щедрість» (М .: Современник, 1989); живе у штаті Вашингтон (США)[12].

Книги Саші Красного
  • Якщо був би я Убейко Юлій: Збірка куплетів (автор-куплетист Олександр Брянський). Видавництво Шермана: Одеса, 1913. — 3000 екз.
  • Синя блуза. Москва, 1923.
  • Під гармошку: Пісенник (пісні про селянську позику та ін., з М. Зиміним). Під ред. Е. Крекшина. Главполитпросвет НКФ СРСР і ЦК ВЛКСМ: Москва, 1928.
  • Пісенник до перевиборів рад. Під ред. Р. В. Пікеля. Теакінопечать: Москва, 1929.
  • Контрасти. Радянський письменник: Москва, 1990.
  • Тільки про любов (вірші різних років). Приокське книжкове видавництво : Тула, 1993.

Примітки
  1. Александр Давидович Брянский
  2. А. Д. Брянский на сайте «Память народа» (награждение орденом Отечественной войны II степени 6 апреля 1985 года)
  3. Надпись на надгробном памятнике
  4. Александр Давыдович Брянский в эвакуационных списках (1942)
  5. Эвакуационная карточка А. Д. Брянского в Ташкенте
  6. Поздравьте папу. Ему 100 лет!: Согласно этим воспоминаниям, Саша Красный отмечал свой столетний юбилей в первой половине 1990-х годов.
  7. Олег Маслов. Смерть, не сметь жизнь сжигать! // Альманах «Дальний Восток», № 2/2012 (pdf другой формат): Самые ранние сохранившиеся рукописи прокламаций Александра Брянского датированы 1903 годом.
  8. С. А. Башкатова «Одесса — и горечь, и любовь, и встречи (Саша Красный)»
  9. Запись о рождении обоих детей в метрических книгах канцелярии одесского городского раввина доступна на сайте еврейской генеалогии JewishGen.org. Поскольку погодки Григорий и Берта родились в 1882 и 1883 годах, Александр Брянский не мог быть 1882 года рождения.
  10. Александр Курушин «Саша Красный»
  11. Текст афиши вечера Саши Красного и Нины Вильнер в Баку («Бакинский рабочий», 1928): В Баку приехали московский поэт-фельетонист Саша Красный, являющийся одним из организаторов «синеблузного» движения в СССР, и артистка московских театров Нина Вильнер.
  12. Эвакуационная карточка Н. Ф. Брянской с детьми
  13. Нина Фёдоровна Брянская в эвакуационных списках (1942)
  14. Литературная газета, 08.03.1995
  15. Могила Саши Красного на Донском кладбище Москвы // Московские могилы. Брянский А. Д
  16. Диссертацию доктора технических наук по теме «Оптимизация характеристик управляемого движения большегрузных колёсных машин» защитил в 1974 году в МАДИ.
  17. Анастасия Соловьёва «Малый Гнездиковский переулок, 4»

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.