Свержин Володимир Ігорович

Володимир Свержин
на фестивалі фантастики «Зоряний міст» у 2008 році
Ім'я при народженні Володимир Ігорович Фідельман
Народився 9 лютого 1965(1965-02-09) (56 років)
Харків
Помер 5 квітня 2020(2020-04-05) (55 років)
Санкт-Петербург, Росія
Громадянство  Україна
Діяльність прозаїк
Alma mater ХНУ імені В. Н. Каразіна
Мова творів російська
Роки активності 1997 —
Напрямок фантастика
 Свержин Володимир Ігорович у Вікісховищі

Володи́мир Све́ржин (9 лютого 1965, Харків — 5 квітня 2020, Санкт-Петербург), справжнє ім'я Володимир Ігорович (за деякими даними - Ізраїлевич) Фідельман[1] — український письменник-фантаст, який писав російською мовою. Проживав у РФ. За власними словами — «антимайдановець», «колабораціоніст», учасник "московського «З'їзду сепаратистів» (2016). Участь у Війні на Донбасі на боці бойовиків не підтверджується жодними доказами, окрім його власних слів у інтерв'ю російським ЗМІ.

Біографія

Володимир Свержин народився 9 лютого 1965 у м.Харків. У 1981 році був виключений зі школи «за хуліганство». Деякий час працював на харківських заводах. Середню освіту здобув у школі робітничої молоді.

Був призваний до армії, служив на Балтійському флоті. Після армії працював у Харківському оперативному з'єднанні, в ХТТУ, вчився на історичному факультеті Харківського державного університету, був активним учасником політичних подій 1987—1991 років, працював журналістом, охоронцем, начальником служби охорони, спеціалістом з геральдики.

З 1995 р. Володимир Свержин — президент Науково-дослідницького Центру Експериментальної Історії розвитку цивілізації. Представник Геральдичної Палати (Україна) та Російської Геральдичної Колегії зі Східної України, майстер клинка, інструктор Федерації контактного карате, член Міжнародної Професійної Конфедерації каскадерів.

В 2014 році оголосив про своє несприйняття Євромайдану. З початком бойових дій на Донбасі перейшов на сторону ворога і «вступив» (виключно на словах) в так звану «армію Новоросії», де служив офіцером (в базі даних «Миротворець» — відсутній, вірогідно, участь у реальних бойових діях проти України — голослівна, «фентезійна», альтернативно-історична, що цілком в дусі творчого методу автора).

В 2016 взяв участь у так званому «Всесвітньому з'їзді сепаратистів» (Діалог націй) у Москві, на якому дав дуже сумнівне в сенсі правдивості інтерв'ю «Справа солдата» Літературній Газеті, Жив у Санкт-Петербурзі та Москві.[2] Мав хворобу серця, від якої помер у Санкт-Петербурзі.

Творчість

У березні 1982 року Володимир Свержин дебютував на щорічному семінарі молодих авторів при харківському відділенні Спілки Письменників.

Романи Свержина можна віднести до пригодницької фантастики з елементами альтернативної історії. Автор найбільш відомий за циклом «Інститут експериментальної історії».

Романи

Назви творів наведені російською мовою

Цикл «Інститут експериментальної історії»
  • 1997 «Ищущий битву»
  • 1997 «Закон Единорога»
  • 1997 «Колесничие фортуны»
  • 2001 «Трёхглавый орёл»
  • 2002 «Все лорды Камелота»
  • 2002 «Крестовый поход восвояси»
  • 2003 «Чего стоит Париж?»
  • 2004 «Воронья стража»
  • 2005 «Сеятель бурь»
  • 2006 «Железный сокол Гардарики»
  • 2007 «Время наступает»
  • 2008 «Фехтмейстер»
  • 2009 «Лицо отмщения»
  • 2009 «Сын погибели»
  • 2010 «Внутренняя линия»
  • 2012 «Башни земли Ад»
  • 2012 «Заря цвета пепла»

Цикл «Нишпорка для феї»
  • 2003 «Сыщик для феи»
  • 2005 «Когда наступит вчера»

Окремі твори

Премії
  • 2008 Премія «Баст» фестивалю фантастики «Басткон»
  • 2008 Премія фестивалю фантастики «Срібна стріла» за найкращий негативний образ

Примітки
  1. Фантасти сучасної України (довідник) = Фантасты современной Украины (справочник). — Харків : «Инвестор», 2007.
  2. http://www.lgz.ru/article/-5-6540-4-02-2016/delo-soldata-/

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.