Свято-Успенський собор (Одеса)
Свято-Успенський собор (рос. Собо́р Успе́ния Пресвято́й Богоро́дицы) — православний храм, один з найбільших в Одесі. З 1936 до закриття в 1937—1938 роках і з середини 1940-х років по 2002 був кафедральним храмом Одеської єпархії. Знаходиться за адресою вул. Преображенська 70.
| Свято-Успенський собор Успенська церква | |
|---|---|
 Загальний вигляд собору | |
| 46°28′30″ пн. ш. 30°43′54″ сх. д. | |
| Країна |
 Україна |
| Місто | Одеса |
| Конфесія | Українська православна церква Московського Патріархату |
| Єпископство | Одеська та Ізмаїльська єпархія |
| Тип | собор і православний храм |
| Висота | 56 м |
| Стиль | псевдоросійський |
| Автор проєкту | Л. С. Оттон |
| Будівництво | 1855—1869 роки |
| Статус | Пам'ятка культурної спадщини України |
| Стан | задовільний |
| Сайт | http://www.pravoslavie.mn |
| Адреса | Преображенська вул., 70 |
  Свято-Успенський собор Свято-Успенський собор (Україна) | |
| |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Історія
Перший одеський храм (точніше каплицю) було збудовано старообрядцями і освячено 7 липня 1814 року. В 1845 році почалось будівництво трьохпрестольного Свято-Успенського храму. Нинішню будівлю було закладено 17 липня 1855 року архієпископом Херсонським і Таврійським Інокентієм (Борисовим), гроші на яку дали одеські купці Яків та Микола Черепеннікові за проектом архітектора Л. С. Оттона. Завершено будівництво в 1869 і 12 квітня того ж року освячено архієпископом Херсонським та Одеським Димитрієм (Муретовим). 19 січня 1875 архієпископ Херсонський і Одеським Леонтій освятив головний приділ нижнього єдиновірського храму в ім'я святителя і чудотворця Миколи — покровителя моряків і мандрівників, а 30 січня — і другий боковий вівтар — в ім'я трьох святителів: Василя Великого, Григорія Богослова і Івана Золотоустого. Через деякий час жителі Москви пожертвували на нижній храм Одеської Свято-Успенської церкви ікони та богослужбову начиння.
Храм був закритий наприкінці 1930-х років. У 1942 році румунські окупанти відновили діяльність нижнього храму. Для цього їм, правда, довелося кілька днів відкачувати воду з нього — храм був затоплений на 1,5 метра. Під час Німецько-радянської війни верхній храм постраждав набагато більше нижнього, в центральний купол догодила німецька бомба. Величезну роль у відновленні храму після війни зіграли архієпископ Никон, митрополит Борис і патріарх Алексій I Симанський.
30 жовтня 2009 року рішенням Одеської обласної Ради будівля собору передано Одеської єпархії Української Православної Церкви[1]. За цей час було удосконалено систему опалення, після чого храм прикрасили новими настінними розписами. Проектувальниками розпису Верхнього храму стали Володимир Борисов та Ростислав Антонов. Самі розписи виконані художниками — Віталієм і Данилом Хомницький. Так само була упорядкована недільна школа.
Устрій і архітектура
Висота храму разом з дзвіницею — 56 метрів, місткість 5000 чоловік.
Храм складається з двох відділень: верхнього і нижнього, з трьома престолами в кожному.
Південний приділ верхньої церкви освячено на честь св. Якова; північний — в ім'я преподобної Ксенії. Північний — на честь свята Введення в храм Пресвятої Богородиці.
Святині
Шанована як чудотворна Касперовська ікона Божої Матері, принесена вперше в Одесу в 1854 у з села Касперова.
До 2007 року тут покоївся прах архієпископа Інокентія (Борисова).
У нижньому храмі Свято-Успенського кафедрального собору знаходяться мощі праведного Іони Отаманського, вивів на світло, за словами сучасників, безліч різних образів святості. Отець Іона володів даром пророцтва і зцілення душевних і тілесних ран. Хрест, яким він святив воду, досі зберігається в соборі і є однією з найбільш шанованих у народі святинь.