Святі ворота Почаївської лаври
Святі ворота Почаївської лаври — вхідний надбрамний корпус Почаївської лаври.
| Святі ворота Почаївської лаври | |
|---|---|
 Святі ворота Почаївської лаври | |
| 50°00′17″ пн. ш. 25°30′25″ сх. д. | |
| Розташування |
 Україна, Почаїв, Тернопільська область |
| Архітектор | Михайловський |
| Кінець будівництва | 1835 |
| Стиль | Пізній Класицизм |
| Належність | Українська православна церква |
  Святі ворота Почаївської лаври (Україна) | |
| |
Історія
У 1835 році за проектом архітектора Михайловського, замість старих воріт, розпочалося спорудження парадної вхідної брами (нинішніх Святих воріт) з кількома допоміжними приміщеннями. При цьому всі мулярські та столярні роботи виконав селянин Власій Позняков. За новим проектом історично встановлений під'їзд до монастиря зберіг свій напрямок[1].
Архітектура. Інтер'єр
Святі ворота (Надбрамний корпус) являє собою двоповерхову цегляну будівлю в стилі пізнього класицизму. Головний зовнішній фасад у вигляді чотириколонного портика доричного ордера, якого підтримує фронтон зі священним висловом, зустрічає зображеннями святих над кованими воротами. На архітектуру воріт значний вплив справили лаврський статус монастиря і тенденції конфесійної приналежності. Надбрамний корпус нагадує великий кіот із хрестом. Над воротами розміщується велика, написана на стіні ікона Божої Матері у вогняному стовпі. А на другому поверсі Святих воріт була збудована церква Різдва Пресвятої Діви Марії[2]. Із урахуванням ландшафтної диспозиції Святі ворота спорудили на одній із найнижчих точок монастирської території. Східний фасад брами, звернений до похилого спуску в напрямку містечка, прикрасив чотириколонний портик на всю висоту двоповерхової будівлі[3]. Західний фасад надбрамного корпусу з боку монастирського подвір'я отримав аналогічну ордерну композицію, але тут вона вже суто площинна. У ній замість об'ємних колон використано плоскі пілястри, що робить цей бік брами стриманішим і через це більш нейтральним щодо архітектурного середовища. Святі ворота є єдиною лаврською спорудою, побудованою в суто класичному стилі, тому вона до певної міри вирізняється із загального архітектурного контексту[4].
Примітки
- Мартинів Ю. Формування архітектурного комплексу Почаївської лаври в 1831-1920 рр. "Схід", 2014, № 1. C. 151. Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 13 лютого 2017.
- Ричков П. Д. Почаївська Свято-Успенська лавра / П. Д. Ричков, В. Д. Луц. - К. : Техніка, 2000. С. 100.
- Ричков П. Д. Почаївська Свято-Успенська лавра / П. Д. Ричков, В. Д. Луц. - К. : Техніка, 2000. С. 101.
- Рожко В. Є. Українське православне церковне мистецтво Волині (ІХ - ХХ ст.). Історико-краєзн. нарис / В. Є. Рожко. - Луцьк : Волинська обласна друкарня, 2006. С. 235.
Джерела
- Амвросий (Лотоцкий). Сказание историческое о Почаевской Успенской лавре. Почаев, 1886.
- Антонович С. Короткий історичний нарис Почаївської Успенської лаври. Кременець, 1938.
- Владимир Зелинский, священник. «Объятия Отча. Очерки по истории Почаевской Лавры». Свято-Успенская Почаевская Лавра, 2000.
- Вортман Д., Мицик Ю. Почаївська Свято-Успенська лавра // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 468—470. — 520 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1142-7.
- Мартинів Ю. Формування архітектурного комплексу Почаївської лаври в 1831-1920 рр. "Схід", 2014, № 1.
- Огієнко І. І. Свята Почаївська лавра / І. І. Огієнко ; [упоряд., авт. передмови М. С. Тимошик]. - К. : Наша культура і наука, 2004.
- Ричков П.А., Луц В.Д. Почаївська Свято-Успенська лавра. К., 2000.
- Ричков П. До історії формування архітектурного ансамблю Почаївської лаври. "Архітектурна спадщина України", 1995, вип. 2.
- Рожко В. Є. Українське православне церковне мистецтво Волині (ІХ - ХХ ст.). Історико-краєзн. нарис / В. Є. Рожко. - Луцьк : Волинська обласна друкарня, 2006.
- Чернихівський Г. Почаївська Свято-Успенська Лавра [Текст] / Г. І. Чернихівський, В. О. Балюх. — Тернопіль: Збруч, 2006.