Священний цар

Священний цар (лат. rex sacrorum, лат. rex sacrificus, лат. rex sacrificulus) — другий за значимістю після Великого понтифіка служитель культу в Стародавньому Римі після проголошення республіки. Після вигнання царів і проголошення республіки цей жрець переймає релігійні функції, які до того виконували царі. Інші функції перейняли консули.

Священний цар виконував:

  1. релігійні обряди (лат. sacra publica) у всіх календах, які раніше відправлялися царями;
  2. умилостивлював богів при появі поганих ознак;
  3. оголошував (лат. editio) свята при нундінах.

Священний цар жив на Священній дорозі (лат. Via Sacra), його посада була довічною. Перші священні царі були патриціями і призначалися авгурами за вказівкою Колегії понтифіків.

Дружина священного царя носила титул лат. regina sacrorum (священна цариця). У день вигнання царів (лат. regifugium) вона здійснювала у коміції жертвопринесення.

Інавгурація новообраних священних царів проходила на калатних коміціях[1].

Примітки
  1. Сергеев, 2013, с. 35.

Джерела
  • Сергеев И. П. Государственные учреждения древних римлян: поздняя Республика и ранняя Империя: материалы к спецкурсу : [рос.]. — Харьков : ХНУ имени В. Н. Каразина, 2013. — 312 с. — ISBN 978-966-623-922-1.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.