Свінтіла

Походив з Септиманської династії. Син короля Реккареда I і франкської принцеси Хлодосвінти Австразійської. Після повалення брата-короля Ліуви II у 603 році вимушений був на деякий час залишити двір і, можливо, переховуватися, оскільки був єдиним законним спадкоємцем трону. Повернувся до Толедо після сходження на трон Гундемара у 610 році.

За короля Сісебута відбулося зміцнення становища Свінтіли, оскільки король був одружений зі зведеною сестрою Свінтіли. Останній отримав посаду герцога (військовика). У 610-х роках він з успіхом діяв у Кантабрії, де приборкав тамтешнє плем'я рукконів. Після цього у 615 рушив проти візантійських володінь на Піренейському півострові, завдавши поразки наміснику Цезарію.

Після смерті у 621 Сісебутом разом із сестрою та дружиною, яка була донькою Сісебута, опікувався малолітнім королем Реккаредом II. Внаслідок раптової смерті останнього у квітні 621, зійшов на вестготський трон.

Насамперед новий король поставив за мету повністю звільнити Піренейський півострів від візантійців. Свінтіла у 621 році розпочав нову війну і захопив усі міста, які візантійське військо утримувало в Іспанії — від Валенсії до Кадіса. У цій війні він полонив двох намісників візантійців, одного хитрістю, іншого силою.

Війна завершилися близько 625 року, взяттям і руйнуванням Картахени, останнього оплоту візантійців на території Піренейського півострова. Таким чином, Свінтіла став, за словами Ісидора, першим королем, що «панував над усією Іспанією по цей бік від Гібралтарської протоки». Мосарабська хроніка також зазначає: «Його війна з римлянами завершилася стрімкою перемогою, і він заволодів усією Іспанією». Проте Септем (сучасна Сеута) і Тінгіс (сучасний Танжер), що на африканської узбережжі Гібралтарської протоки, а також Балеарські острови залишалися візантійськими.

Разом з цією війною вестготському королю довелося відбивати напади басків на Тарраконську Іспанію. Свінтіла у 622 році успішно воював з ними, змусив цих горян підкоритися своєї влади, видати заручників, а також на власні кошти й власноруч побудувати місто з фортецею Ологік (сучасна Оліта в Наваррі), куди було спрямовано вестготську залогу.

Намагався посилити королівську владу і обмежити вплив світських магнатів і вищого духовенства. З метою зміцнення престолу Свінтіла призначив співправителем свого сина Ріккімера (або Ріцимера). Але той незабаром помер. Не збереглося навіть монет спільного правління Свінтіли і Ріккімера.

Водночас король Свінтіла продовжив антиюдейську політику Сісебута, хоча дещо пом'якшив її. Це дозволило частини юдеїв, що емігрували до Африки та Галлії, повернутися до Іспанії.

Політика Свінтілу, спрямована на урізання прав знаті, викликала їхню протидію. У 631 році проти Свінтіли виступила частина знаті під орудою Сісенанда, яка закликала на допомогу франків. В обмін на допомогу Сісенанд обіцяв дати королю франків Дагоберту I зі скарбниці вестготів золоту таріль вагою в майже 230 кг.

Як тільки в Іспанії стало відомо, що франки йдуть на допомогу Сісенанду, усе вестготське військо перейшла на його бік. Ледве франкські військовики дійшли до Сарагоси, як це місто здалося Сісенанду, а потім і готи королівства оголосили Сісенанда королем. Свінтілу було повалено, від нього відвернувся навіть його брат Гейла. Бунтівники попрямували до столиці, Толедо, де Сісенанда було оголошено королем. Свінтілу змусили зректися престолу.

Два роки він перебував у в'язниці, а після того як IV Толедський собор у 633 році узаконив проголошення нового короля, поваленого короля разом з дружиною і дітьми було відправлено на заслання, де той помер між 633 та 635 роками.