Світлична Леоніда Павлівна

Леоніда Павлівна Світлична (у дівоцтві Терещенко; 2 квітня 1924(19240402), Київ — 18 лютого 2003, там само)[1] — дружина Івана Світличного, діячка українського дисидентського руху.

Леоніда Світлична, 1957 р.

Життєпис

Народилася 2 квітня 1924 року в Києві.

У 1941 році в окупованому Києві стала студенткою Медичного, потім Гідромеліоративного інститутів, що дозволило їй уникнути вивезення в Німеччину на примусові роботи. У 1944 році продовжила навчання в Будівельному інституті, який закінчила в 1948 році.

30 січня 1956 року одружилася з Іваном Світличиним. Мешкали в Києві на вулиці Уманській, 35 у маленькій однокімнатній квартирі[2]. Разом із чоловіком долучилася до дисидентського руху.

Разом із Вірою Лісовою та Михайлиною Коцюбинською була розпорядницею фонду Солженіцина[3] в Україні.

Померла 18 лютого 2003 року у віці 78 років у Києві, де й народилася. Похована в одній могилі з чоловіком на Байковому кладовищі (33-я ділянка).

Творчість

Написала кілька книжок спогадів: «Доброокий», «Не доходять ненаписані листи» (видана під назвою «Іван Світличний. Голос доби»).

Примітки
  1. Віртуальний музей Дисидентський рух в Україні // Світлична Леоніда Павлівна
  2. Раїса Мороз. Проти вітру. Спогади дружини українського політв'язня. — Харків: Права людини, 2012. — 288 с.
  3. (?) фонду Сахарова Пам'яті Леоніди Світличної[недоступне посилання з липня 2019]

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.