Світова класика бейсболу 2009
Світова класика бейсболу 2009, (англ. World Baseball Classic, WBC) — другий розіграш бейсбольного турніру між національними збірними країн з участю гравців Вищої ліги бейсболу. Пройшов з 5 по 23 березня 2009 року на стадіонах міст Токіо (Японія), Сан-Хуан (Пуерто-Рико), Мехіко (Мексика), Торонто (Канада), Маямі, Лос-Анджелес і Сан-Дієго (США). Турнір організовувала Вища ліга бейсболу з дозволу Міжнародної федерації бейсболу (IBAF). Чемпіоном Світової класики вдруге стала збірна Японії, обігравши у фінальному матчі збірну Кореї – 5-3 у додатковому інінґу.
| WBC 2009 | |
|---|---|
| Інформація про турнір | |
| Проходив у |
 США Пуерто-Рико Японія.svg.png.webp){kind=small} Канада Мексика |
| Дати | 5–23 березня |
| Кількість команд | 16 (з 6 континентів) |
| Кількість стадіонів | 7 (в 7 містах) |
| Розподіл місць | |
Чемпіон |
Японія (2-й титул) |
2-ге місце |
 Південна Корея |
3-тє місце |
 Венесуела |
| 4-те місце |
США |
| Статистика турніру | |
| Зіграно матчів | 39 |
| Відвідуваність | 801 408 (20 549 на матчі в сер.) |
| Кращий середній показник відбивання |
Бретт Ронеберг .svg.png.webp){kind=small} (.714) |
| Найбільше хоум-ранів | 7 гравців (3) |
| Найбільше вкрадених баз |
Ясуюкі Катаока Джиммі Роллінс (4) |
| Кращий показник ERA |
Енріке Гонсалес (0,00) |
| Найбільше страйк-аутів (пітчер) |
Ю Дервіш (20) |
| MVP |
Дайсуке Мацузака |
← WBC 2006 WBC 2013 → | |
Формат
На відміну від Світової класики 2006 року, де перші два раунди в групах проходили за круговою системою і це призводило до того, що іноді доля команди вирішувалася кількістю ранів, у цьому розіграші групова стадія турніру відбувалася у форматі «вибування після двох поразок»[1]. За цим форматом розклад матчів в групі починаючи з 2-го туру формується в залежності від результатів зіграних матчів. Після двох матчів 1-го туру, у 2-му турі грають між собою переможці та команди, що зазнали поразок. Команда, яка зазнала поразки і у другому матчі, вибуває з турніру. Тоді відбувається матч між командами, які на цей час мають по одній перемозі і поразці. Переможець цього матчу виходить у наступний раунд і в останньому матчі групи грає з командою, яка виграла перші два своїх матчі. Цей матч вирішував, яким буде «посів» команд у наступному раунді.
В першому раунді Світової класики 16 команд грали в чотирьох групах, дві кращі команди з кожної групи виходили до другого раунду. Команди з груп А і B утворювали Групу 1 у другому раунді, а команди з груп C і D – Групу 2. Очки зароблені в першому раунді в другому не враховувалися. Дві перші команди обох груп виходили у заключну плей-офф стадію. У півфіналах переможці груп грали з другою командою протилежної групи (на відміну від формату 2006 року).
Такий формат дозволяв уникнути на груповій стадії підрахунку додаткових показників (наприклад, співвідношення ранів до зіграних інінґів на подачі) для визначення кращої команди при однаковому балансі перемог/поразок. З іншої сторони, це передбачало можливість, що команди можуть зіграти двічі між собою в рамках однієї групи і чотири рази в рамках групового турніру. Саме так сталося зі збірними Японії і Кореї, які зіграли між собою 5 матчів протягом Світової класики (враховуючи фінал).
Додаткові правила гри
Як і у 2006 році, на Світовій класиці 2009 було запроваджено декілька правил, що відрізнялися від діючих правил гри ВЛБ і IBAF[2]. Зокрема, знову (але з деякими змінами максимальної кількості) обмежувалася кількість виконаних подач в одному матчі для пітчера – 70 (було 65) в матчах першого раунду, 85 (було 80) в матчах другого раунду і 100 (було 90) в матчах фінального раунду. Пітчеру дозволялося перевищити цей ліміт лише у випадку, коли максимальна кількість досягнута, проте бетер-суперник все ще знаходиться на відбиванні. Після того, як бетер вибитий або став ранером, пітчер повинен бути замінений. Якщо пітчер в одному матчі виконав більше 30 подач, він не мав права подавати наступного дня. Якщо ж одному матчі він виконав більше 50 подач, він не мав грати як пітчер протягом чотирьох наступних днів.
У матчах першого та другого раундів діяло правило «милосердя», за яким матч припинявся якщо одна команда перемагає з відривом у 15 ранів після 5 інінґів або у 10 ранів після 7 інінґів. В усіх матчах застосовувалося правило визначеного хітера.
Протягом турніру арбітри могли використовувати під час матчів відеоповтори, які були запроваджені у ВЛБ 2008 року. Відеоповтори використовувались, щоб допомогти арбітрам прийняти рішення лише у визначених ситуаціях стосовно фіксування хоум-рана.
Також діяла альтернативна версія правила додаткових інінґів, яке діяло в IBAF. Якщо після дванадцятого інінґа рахунок і далі був нічийним, кожна наступна половина інінґа починалась з ранерами на першій і другій базі.
Розподіл на групи
Для другого в історії турніру Світової бейсбольної класики організатори збірні збірні команди тих самих країн, що грали на першому турінірі, — які на їхню думку, є «найсильнішими бейсбольними збірними і забезпечують, щоб на змаганні було всесвітнє представництво»[3]. Кваліфікаційні змагання не проводилися. Розподіл на групи зроблено на розсуд організаторів з урахуванням «географічного та змагального балансу»[3].
| Група A | Група B | Група C | Група D |
|---|---|---|---|
 Китай
|
Австралія
|
Канада
|
 Домініканська Республіка
|
 Китайський Тайбей
|
Мексика
|
 Італія
|
 Нідерланди
|
| Японія
|
 ПАР
|
США
|
 Панама
|
| Південна Корея
|
 Куба
|
Венесуела
|
Пуерто-Рико
|
Склади команд
Кожна збірна учасник повинна була надати склад команди з 28 гравців, у якому мало бути не менше 13 пітчерів і двох кетчерів.
Стадіони
Для проведення матчів турніру було залучено 7 стадіонів.
| Група A | Група B | Група C | Група D |
|---|---|---|---|
| Токіо (Японія) | Мехіко (Мексика) | Торонто (Канада) | Сан-Хуан (Пуерто-Рико) |
| Токіо Доум | Форо Соль | Роджерс Центр | Hiram Bithorn Stadium |
| Місткість: 42000 | Місткість: 26000 | Місткість: 49539 | Місткість: 18264 |
 |
 |
 |
 |
| Група 1 | Група 2 | Півфінали і фінал |
|---|---|---|
| Сан-Дієго (США) | Маямі (США) | Лос-Анджелес (США) |
| Петко Парк | Долфін Стедіум | Доджер Стедіум |
| Місткість: 42,685 | Місткість: 38,560 | Місткість: 56,000 |
 |
 |
 |
Перший раунд
Група A
|
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Група B
|
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Група C
|
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Група D
|
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Другий раунд
Група 1
|
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Група 2
|
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Фінальний раунд
Півфінали
| Дата | Час | Місце проведення | Результат | Ін | Тривалість | Глядачі | ||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 21 березня 2009 | 18:00 | Доджер Стедіум | Південна Корея
|
10:2 | Венесуела
|
3:22 | 43378 | |
| 22 березня 2009 | 17:00 | Доджер Стедіум | США
|
4:9 | Японія
|
3:15 | 43630 | |
Фінал
| Дата | Час | Місце проведення | Результат | Ін | Тривалість | Глядачі | ||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 23 березня 2009 | 18:00 | Доджер Стедіум | Японія
|
5:3 | Південна Корея
|
10 | 4:00 | 54846 |
MVP і Збірна кращих гравців
Найціннішим гравцем (MVP) турніру був визнаний пітчер збірної Японії Дайсуке Мацузака[4].
Найкращі гравці за позиціями[4]:
| Позиція | Гравець |
|---|---|
| К | Іван Родрігес |
| 1Б | Кім Те-ґюн |
| 2Б | Хосе Лопес |
| 3Б | Лі Бум-хо |
| ШС | Джиммі Роллінс |
| АФ | Норічіка Аокі |
| Фредерік Сепеда | |
| Йоеніс Сеспедес | |
| ВХ | Кім Х'ян-су |
| П | Бон Джун-ґин |
| Дайсуке Мацузака | |
| Хісаші Івакума |
Посилання
- Правила на офіційному сайті.
- Результати і статистика на офіційному сайті.
Примітки
- 2009 World Baseball Classic - Tournament Format. mlb.com (англ.). Архів оригіналу за 6 жовтня 2008. Процитовано 25 березня 2017.
- Several rules changes adopted for 2009 World Baseball Classic (прес-реліз). Вища ліга бейсболу. 29 січня 2009. Архів оригіналу
|archiveurl=вимагає|url=(довідка) за 5 жовтня 2010. - World Baseball Classic:. Архів оригіналу за 17 травня 2009. Процитовано 13 березня 2009.
- Perry, Dayn (23 березня 2017). World Baseball Classic: Previous champs, results, medal count, MVPs, All-WBC team (англ).