Свічанка
Свічанка[2][3] — річка в Білорусі у Сєнненському, Чашницькому й Бешенковицькому районах Вітебської області. Права притока річки Улли (басейн Балтійського моря).
Свічанка | |
---|---|
| |
54°48′15″ пн. ш. 29°32′57″ сх. д. | |
Витік | із озера Велике Святе за 1,6 км на сході від села Замошша[1] |
• координати | 54°48′31″ пн. ш. 29°33′01″ сх. д. |
Гирло | Улла |
• координати | 55°08′17″ пн. ш. 29°14′21″ сх. д. |
Похил, м/км | 0,7 % |
Басейн | Балтійського моря |
Країни: |
Білорусь Вітебська область |
Регіон | Вітебська область |
Довжина | 84 км |
Площа басейну: | 551 км² |
Середньорічний стік | 3,5 кубічний метр за секунду |
Притоки: | Q19673289? |
Ідентифікатори і посилання | |
GeoNames | 621090 |
Медіафайли у Вікісховищі |
Опис
Довжина річки 84 км, похил річки 0,7 %, площа басейну водозбору 551 км², середньорічний стік 3,5 м³/с. Формується притоками та безіменними струмками.
Розташування
Бере початок із озера Велике Святе за 1,6 км на сході від села Замошша[1]. Тече переважно на північний захід і на південно-східній околиці села Дибалі впадає в річку Уллу, ліву притоку річки Західної Двіни.
Населені пункти вздовж берегової смуги: Уляновичі, Рудниця, Блажевщина, Вятеро, Вятни, Хотлино, Малиновщина, Горивець, Селище, Аскерщина, Косаревщина, Свіча, Слобідка, Стрижево, Броди.
У басейні річки лежать озера: Мале Святе, Боярське, Хоцькавське, Глибочина, Запольське, Чорне, Рибаківське, Свячанське, Новосельське та інші.
Примітки
Джерела
- openstreetmap.
- Военно-топографическая карта Российской Империи 1846—1863 гг. (издавалась до 1919 г.), созданная под руководством Ф.Ф. Шуберта и П.А. Тучкова. Масштаб: 3 версты на дюйм. Ряд: XIII, лист: 8. Показаны территории: Витебской губернии, Могилевской губернии.
- Slownik_geograficzny.
Посилання
- Блакитна книга Білорусі: енциклопедія. / Редкол.: Н. А. Дісько, М. М. Курлович, Я. В. Малашевич та ін.; Худож. В. Г. Загародні. — Мн.: БелЕн, 1994. — 415 с. ISBN 5-85700-133-1 (біл.)
- Świeczanka al. Świecza, rzeka ... prawy dopływ rz. Uły ... // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1890. — Т. XI. — S. 667. (пол.)