Сде-Дов

У 1937 році мер Тель-Авіва Ісраель Роках попросив у керівництва Британського мандата  дозволу на створення аеропорту в Палестині, обіцяючи вирішити проблему перевезення євреїв під час арабського повстання 1936–39, коли поїздка з Тель-Авіву через Арабські території в головний аеропорт в Лідді, щоб потрапити на рейси Палестинських авіаліній в Хайфу, була важкою і небезпечною. Роботи почалися на ділянці землі на північ від річки Яркон в місті Тель-Авів і після їх завершення у жовтні 1938 року в аеропорт почав обслуговувати регулярні рейси в Хайфу, з можливістю перельоту в Бейрут.[2] У 1940 році, аеропорт був перейменований у Сде-Дов у пам'ять про Оза Дова, одного з піонерів Єврейської авіації.[3] Сде-Дов був закинутий після того, як авіакомпанія Palestine Airways припинила польоти в серпні 1940 року, і територія використовувалася як Британська військова база до грудня 1947 року, коли з дозволу британців Хагана почала використовувати злітно-посадкову смугу.

Під час арабо-ізраїльської війни 1948 року аеропорт служив базою для ВПС Ізраїлю. Це була Центральна база, де в той час розміщувався 21 літак. Перший військовий політ був здійснений в грудні 1947 року, коли Пінхас Бен Порат полетів на RWD-13 в Бейт-Ешель, щоб врятувати пораненого солдата.[4][5]

Схема аеропорту Сде-Дов

Після війни 1948 року, коли Арабські сади на схід від Тель-Авіва були відкриті для будівництва, військові почали використовувати аеропорт Сде-Дов на регулярній основі. Аеропорт відновив свою комерційну діяльність, спочатку обслуговуючи внутрішні рейси, в основному для окремих клієнтів, на літаках Piper Cub. Пізніше почалося обслуговування великих літаків на регулярних рейсах у різні частини Ізраїлю. В результаті наявності вільної земельної ділянки, була побудована додаткова смуга в напрямку північ–південь. Після 1960 року, земельні ділянки в Тель-Авіві стали дефіцитом і муніципалітет зажадав, щоб аеропорт був перенесений північніше, а на його місці будуть побудовані житлові квартали. Однак комітет, який досліджував у 1961 році варіанти такого перенесення не виявив придатних ділянок поблизу Тель-Авіва і припустив, що рейси будуть перенесені в "аеропорт Лод" (тепер відомий як аеропорт Бен-Гуріон). Для цього планувалося побудувати нову дорогу з Тель-Авіва в Лод. Однак, цей варіант перенесення був заблокований в Армії оборони Ізраїлю.[2]

Уряд створив другу комісію у 1968 році, яка вирішила, що стара східно–західна злітно-посадкова смуга буде закрита, а площа аеропорту зменшена, що дасть можливість для розвитку територій на схід від аеропорту. Вона також вирішила, що на заміну буде побудована нова злітно-посадкова смугою в морі, поруч із пляжем. Стара злітно-посадкова смуга була закрита і територія на схід від аеропорту була щільно забудована дорогою нерухомістю, хоча нова злітно-посадкова смуга так і не була побудована через високу вартість проекту.[2]

У новому житловому районі жителі, що страждали від шуму літаків, приєдналися до вимог, щоб аеропорт було перенесено. Незважаючи на це, кількість рейсів в аеропорту збільшилася, бо новостворене агентство Управління аеропортів Ізраїлю прагнуло зменшити затримки в аеропорту Бен-Гуріон, перевівши всі місцеві рейси на турбогвинтових літаках в Сде-Дов. Ще раз напишемо, що єдиною реальною альтернативою, пропонованою на той момент, було побудувати злітно-посадкову смугу в морі але висока вартість цього проекту означала, що цього не станеться. Це було великою проблемою протягом усіх 1980-х років.[2]

На початку 1990-х років спостерігалося стрімке зростання вартості землі в районі Тель-Авіва після масованої хвилі еміграції з колишнього Радянського Союзу, а також бурхливого економічного зростання, що підживлювалося мирними домовленостями в 1993–1996 роках і наступним бумом високих технологій. Таким чином, знову піднялося питання про переїзд аеропорту. Однак, незважаючи на це, у 1997 році, Сде-Дов отримав статус міжнародного аеропорту для приватних рейсів.[6] В майбутньому, головний термінал, стоянки літаків, перони та ангари будуть перенесені на місце біля пляжу Тель-Барух, що дозволить будівництво нових доріг в Північному Тель-Авіві.[7]

Це питання залишилося невирішеним до кінця 2006 року, коли було оголошено, що аеропорт буде закрито, щоб звільнити місце для житлового будівництва.[9] Неясно, однак, коли це насправді матиме місце, так як муніципалітет Тель-Авіва, ізраїльські місцеві авіаперевізники та інші зацікавлені, такі, як асоціація авіації загального призначення, виступають проти закриття аеропорту. Спочатку планувалося перенести весь аеропорт (злітна смуга і споруди) на штучний острові біля узбережжя.[10]

Коли Сде-Дов закриють, його військовий термінал буде перенесений на Авіабазу Пальмахім, а цивільні рейси будуть переведені в аеропорт Бен-Гуріон.[11] За прогнозами трафік Бен-Гуріону, досягне максимуму протягом наступних кількох десятиліть, тому концепція побудови аеропорту на узбережжі біля Тель-Авіву ще може бути відроджена у майбутньому. Зараз Сде-Дов  працює майже на повну потужність, з річним пасажиропотоком близько 700 000 і потенційно можливим у 950,000 пасажирів.[6]