Сейсмічність Греції

Сейсмічність Греції почав досліджувати наприкінці 19 століття грецький фізик і математик Константінос Міцопулос.

Сейсмічність Греції в період 1990—2000 років

Загальна характеристика

Перетин розломів поділяє територію Греції на область Егейського моря та ряд рухомих блоків, активна взаємодія яких охоплює всю товщу літосфери, а вздовж розломів — і верхню мантію на глибину 100—150 км. Все це визначає високий рівень сейсмічності Греції, велику різноманітність глибин розташування епіцентрів землетрусів.

Сейсмічна історія

Сейсмічна історія Греції простежена майже на 4 тисячі років, від Мінойського виверження, внаслідок якого загинула мінойська цивілізація. Це найдавніша сейсмоісторія країни на Землі. За цей період відбулося понад 20 землетрусів з магнітудою понад 7. У 20 столітті руйнівні землетруси у Греції зафіксовані в 1903, 1926, 1953 роках. Землетруси силою 6,0 балів за шкалою Ріхтера відбулися 1999 року в Афінах, 2008 року на Пелопоннесі та Додеканесі та 2011 року в морі, між островами Крит та Карпатос[1][2].

Див. також

Примітки
  1. Strong quake felt throughout southern Aegean
  2. Deep Εarthquake Εast of Crete

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.