Селмент-Вєлькі
Се́лмент Вє́лькі (пол. Selmęt Wielki) — озеро в Польщі, у Вармінсько-Мазурському воєводстві, утворене останнім заледенінням.
| Селмент-Вєлькі Selmęt Wielki | ||||
|---|---|---|---|---|
 оз. Селмент-Вєлькі вигляд з с. Сордачі | ||||
| 53°50′40″ пн. ш. 22°28′35″ сх. д. | ||||
| Розташування | ||||
| Країна |
 Польща | |||
| Розташування |
Польща | |||
| Геологічні дані | ||||
| Розміри | ||||
| Площа поверхні | 12,7 км² км² | |||
| Висота | 1207 м | |||
| Глибина макс. | 22 м м | |||
| Розмір | 11,6 × 3,5 км | |||
| Довжина | 11,6 км км | |||
| Ширина | 3,5 км км | |||
| Вода | ||||
| Басейн | ||||
| Вливаються | Лега | |||
| Витікають | Лега | |||
| Інше | ||||
| Міста та поселення |
 Бучі, Козікі, Ласкі Великі, Сордачі, Мрози Великі, Сєндкі (Вармінсько-Мазурське воєводство) | |||
| Geonames | 759492 | |||
  Селмент-Вєлькі (Польща) | ||||
|
||||
|
| ||||
Озеро Селмент-Вєлькі входить до складу Мазурських озер.
Площа поверхні — 12,73 км², але може коливатися залежно від сезону. Найбільша глибина — 22 м. Максимальна довжина — 11,6 кілометра.
Загальна інформація
Берега озера знаходяться в оточенні сіл, полів і луків, з невеликою смугою лісу — сосни та ялини. Безпосередньо, берега озера оточує вузька смужка з вільхи і верби. Місцями є широкі смуги очерету.
На озері багато рибальських платформах.
Барега, як правило, не дуже високі, а низькі, заболочені. На півночі в озеро впадає в річка Лега, і тече на південний схід, далі впадає в Райгродзьке озеро.
Назва озера
Згідно офіційним переписом «Комісії Найменуваннях Місць і Фізико-Географічних Об'єктів» (KNMiOF) назва цього озера є Selmęt Wielki[1]. Але у різних публікаціях озеро пишеться як Selment Wielki[2] або Szelment
Див. також
Примітки
- Komisja Nazw Miejscowości i Obiektów Fizjograficznych: Hydronimy. Izabella Krauze-Tomczyk, Jerzy Ostrowski (oprac. red.). T. 1. Cz. 2: Wody stojące. Warszawa: Główny Urząd Geodezji i Kartografii, 2006, s. 307. ISBN 83-239-9607-5. [dostęp 2012-01-22].
- Selment // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1889. — Т. X. — S. 425. (пол.)