Сеня Флешин

Сеня Флешин (19 грудня 1894 — 19 червня 1981) — анархістський революціонер та фотограф.

Сеня Флешин
Народився 19 грудня 1894(1894-12-19)[1]
Київ, Російська імперія
Помер 19 червня 1981(1981-06-19) (86 років)
Мехіко, Мексика
·хвороба
Країна  Російська імперія
Місце проживання Берлін
Париж
Куернавака
Діяльність фотограф
Знання мов російська і Їдиш

Раннє життя

Сеня Флешин народився в Києві 19 грудня 1894 року. У шістнадцять років разом зі своєю сім'єю емігрував до Сполучених Штатів і оселився у Нью-Йорку. Працював в анархістському журналі Мати Земля під редакцією Емми Гольдман.[2]

В радянській Росії

У 1917 році Флешин повернувся до Росії для участі у Російській революції, де він мав стосунки з Луїзою Бергер, іншою працівницею Мати Земля, яка добровільно вирішила повернутися до Росії і супроводжувала його під час подорожі.[3] Флешин згодом увійшов у конфлікт з більшовиками; врешті-решт Бергер покинула його і вирушила до Одеси, щоб приєднатися до «нальотчиків» для «експропріації банків».[3] Коли Флешин написав статтю з критикою більшовицького уряду, його заарештували та ув'язнили.

Згодом після звільнення він зустрів Моллі Штаймер, анархістку, депортовану зі Сполучених Штатів. Обурені придушенням комуністами російського анархістського руху,[4] Сеня і Моллі організували «Товаристо допомоги в'язням-анархістам». 1 листопада 1922 року їх самих заарештувала ДПУ за звинуваченням у «посібництві кримінальним елементам у Росії» (тобто в допомозі інших анархістам) та «підтримці зв'язків з анархістами закордоном» (вони вели листування з Беркманом і Гольдманом у Берліні).[2]

Влада засудила їх до двох років заслання в табір примусових робіт у Сибірі. 17 листопада Флешин і Штаймер почали голодування в петроградській в'язниці й наступного дня їх звільнили. Однак їм було заборонено покидати місто, а також наказали відмічатися в органах кожні 48 годин. Згодом пара відновила свою діяльність в інтересах своїх ув'язнених товаришів. 9 липня 1923 року ОДПУ провела обшук в їхній квартирі і їх знову заарештували за звинуваченням у пропаганді анархістських ідей, порушуючи статті 60–63 КК РСФРР. Ізольовані від своїх співкамерників, Флешин і Штаймер знову почали голодування. Протести до Льва Троцького з боку іноземних анархо-синдикалістських делегатів, в т.ч. Емми Гольдман, котра написала особистого листа протесту з'їзду Червоного Інтернаціоналу профспілок (Профінтерн), врешті-решт призвели до їх звільнення. Проте цього разу їм повідомили про вислання з країни. 27 вересня 1923 року Флешин і Штаймер були офіційно депортовані й посаджені на корабель, що йшов до Німецької Держави[2].

Подальше життя

Разом з Моллі Штаймер Флешин відкрив фотостудію у Берліні. Флешин був активним членом Об'єднаного комітету захисту революціонерів (1923–1926 р.р.) і Фонду допомого Міжнародної асоціації робочих анархістів (1926–1932 р.р.).[2]

Після приходу до влади Адольфа Гітлера Флешин з Моллі Штаймер змушені були виїхати до Парижа. 18 травня 1940 року французький уряд заарештував Штаймер та інтернував її до табору «Гюрс».[5]

Після семи тижнів тюремного ув'язнення Штаймер за допомогою друзів-французьких анархістів, у т.ч. Мей Пікере, редактора Le Réfractaire,[6] вдалося втекти з табору «Гюрс» під час його переходу під контроль Віші.[6] Пікере допоміг таємно вивезти Флешина і Штаймера з країни до Мексики, де вони поселилися і керували фотостудією.[2]

Смерть

Сеня Флешин помер 19 червня 1981 року у Мехіко на 86-му році життя.[2]

Примітки
  1. SNAC — 2010.
  2. Molly Steimer profile, libcom.org; accessed 22 March 2014.
  3. Avrich, Paul, Anarchist Voices, Interviews with Boris Yelensky, Princeton University Press (1996), p. 389 ISBN 978-0-691-03412-6.
  4. Woodcock, George, Anarchism: A History Of Libertarian Ideas And Movements, Broadview Press (2004), ISBN 1-55111-629-4, ISBN 978-1-55111-629-7, p. 350: До кінця 1922 року залишилось лише кілька анархістів, переважно у великих містах; більшість з них була заарештована та була ув'язнена або розстріляна в камерах ЧК.
  5. Polenberg, Richard, Fighting Faiths: The Abrams Case, the Supreme Court, and Free Speech, Cornell University Press (1999); ISBN 0-8014-8618-1, ISBN 978-0-8014-8618-0, pp. 361—361
  6. Magnone, Fabrice, Le Libertaire (1919—1956): De la Révolution espagnole à la Seconde Guerre mondiale, Ch. III, Sec. C: La Seconde Guerre Mondial, parcours politique du journal Picqueray profile Архівовано 2008-05-22 у Wayback Machine.; accessed 22 березня 2014.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.