Сергєєв Максим Іванович

Народився в селянській родині. Рано втратив батьків, виховувався в родині діда. У 1942 році закінчив школу механізаторів.

У 1942—1943 роках — комбайнер Кондинської машинно-тракторної станції (МТС) Башкирської АРСР.

У 1943—1950 роках — у Радянській армії, учасник німецько-радянської війни.

У 1950—1964 роках — верховий робітник, робітник бурової партії, помічник бурильника, бурильник на бурових установках тресту «Башзахіднафторозвідка» Башкирської АРСР.

Член КПРС з 1960 року.

У 1964 році закінчив 8 класів середньої школи робітничої молоді.

У 1964—1971 роках — буровий майстер Усть-Баликської контори розвідувального буріння № 1 тресту «Сургутбурнафта» «Головтюменьнафтогазу» Ханти-Мансійського автономного округу Тюменської області. У 1967 році його ім'я було занесено на Дошку Пошани ВДНГ СРСР.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 30 березня 1971 року за видатні успіхи у виконанні завдань п'ятирічного плану з видобутку нафти і досягнення високих техніко-економічних показників в роботі Сергєєву Максиму Івановичу присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна і золотої медалі «Серп і Молот».

У травні 1971—1977 роках — буровий майстер Нефтєюганського управління бурових робіт Тюменської області.

У 1977—1978 роках — начальник зміни районної інженерно-технологічної служби УБР-1 «Юганськнафтогаз», з 1978 року — начальник районної інженерно-технічної служби в місті Нефтєюганську Тюменської області.

З 1986 року — на пенсії в місті Тюмені.

Помер 10 травня 1987 року. Похований в місті Тюмені на Червішевському-1 цвинтарі.

• Герой Соціалістичної Праці (30.03.1971)
• два ордени Леніна (28.05.1966, 30.03.1971)
• орден Вітчизняної війни І ст. (11.03.1985)
• орден Трудового Червоного Прапора (11.03.1976)
• медалі
• Почесний нафтовик СРСР (1968)
• Почесний громадянин міста Нефтеюганськ (20.10.1977)

• Сергеев Максим Иванович (рос.)
• Сергеев Максим Иванович (рос.)