Середземноморський ялицевий степ Високого Атласу

Середземноморський ялицевий степ Високого Атласу — екорегіон гірських луків і чагарників у Марокко. Простягається вздовж хребта Високого Атласу, що є північно-західною складовою Атлаських гір.

Середземноморський ялицевий степ Високого Атласу

Біом Гірські луки та чагарники
Статус збереження Вразливий[1]
Межі Середземноморські хвойні та мішані ліси, Середземноморські рідколісся та ліси
Площа 6,328
Країни Марокко
Охороняється 1,682 км² (27)[2]

Екорегіон позначено фіолетовим

Географія

Екорегіон покриває висоти 2700 — 4167 м над рівнем моря на Тубкалі, що є найвищою вершиною Північної Африки. [3]

Клімат

Екорегіон має помірний гірський клімат. Середньорічна кількість опадів коливається від 200 до 600 мм, а в найвологіших районах до 1000 мм. На північних схилах, як правило, прохолодніше і вологіше, а сніг може зберігатися до семи місяців вище 3500 метрів. Схили, що виходять на південь, зазвичай сухішіі і зазнають вплив суховіїв із Сахари. [3]

Флора

Рідколісся з ялівцю (Juniperus thurifera) та вічнозелених дібров (Quercus ilex) є характерною спільнотою рослин, що простягається до лінії дерев приблизно на висоту 3200 м. Cupressus atlantica, що знаходиться під загрозою зникнення, наразі скоротилось до кілька сотень дерев, розкиданих у західній частині ареалу. Землю покривають колючі та подушковидні чагарники, зокрема Cytisus balansae, Erinacea anthylis, Prunus prostrata та Astragalus armatus. [3]

Найгустіші ліси дубів і ялівців мають підлісок із тіньолюбних чагарників, а саме: Fraxinus dimorpha, Lonicera arborea, Crataegus lacinata, Buxus sempervirens і Berberis vulgaris australis, Juniperaxy herbadenera, Helrusea eerbanera, Helupera eerbaniea eerbainera, Festuca triflora, Festuca rubra. [3]

Відкриті луки покривають хребти і простягаються від лінії дерев до вершин, перемежовуються ділянками голих скель. Ці високогірні луки пристосовані до сильних вітрів і альпійських умов, і представлені: Avena montana, Festuca mairei, Festuca alpina і Ranunculus geraniifolius. [3]

На нижчих висотах ялівцеві та дубові ліси переходять у вічнозелені широколистяні ліси, які простягаються до 2800 метрів над рівнем моря на вологих північних схилах, а склерофітні хвойні ліси простягаються від 1500 метрів над рівнем моря до 3100 метрів на сухіших південних схилах. [3]

Фауна

Серед ссавців варто відзначити Pathera pardus panthera, Ammotragus lervia, Vulpes vulpes, Canis aureus, Sus scrofa, Atlantoxerus getulus, Herpestes ichneumon, Hystrix cristata, Mustela putorius.

Серед птахів варто відзначити: Prunella collaris, Monticola saxatilis, Apus caffer, Rhodopechys alienus, Eremophila alpestris atlas. [4]

Серед рептилій варто відзначити: Quedenfeldtia trachyblepharus, Quedenfeldtia moerens , Lacerta andreanskyi, Chalcides montanus, Vipera monticola. [3]

Заповідні території

Примітки

  1. Mediterranean High Atlas juniper steppe". Terrestrial Ecoregions. World Wildlife Fund.
  2. Dinerstein, Eric; Olson, David (June 2017). An Ecoregion-Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm. BioScience 67 (6): 534–545. PMC 5451287. PMID 28608869. doi:10.1093/biosci/bix014. Проігноровано невідомий параметр |doi-access= (довідка) Supplemental material 2 table S1b.
  3. Burgess, Neil, Jennifer D'Amico Hales, Emma Underwood (2004). Terrestrial Ecoregions of Africa and Madagascar: A Conservation Assessment. Island Press, Washington DC.
  4. BirdLife International (2020) Important Bird Areas factsheet: Parc National de Toubkal. Downloaded from http://www.birdlife.org on 28/10/2020.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.