Серце виказало

В оповіданні розповідь ведеться від особи безіменного оповідача. Оповідач стверджує, що він сповна розуму, але страждає від хвороби, яка викликає загострення почуттів, особливо у нього загострений слух. Він чув усе, що відбувалося на небі і на землі, і навіть у пеклі.

Старий, з яким він живе, має бліде мертвенно-блакитне око, затягнуте плівкою, яке, як заявив оповідач, приводило його до сказу. Оповідач задумує вбивство, хоча заявляє, що він любить старого, ніколи не бажав його багатств і ненавидить тільки око.

Вбивця протягом тижня в один і той же час, годинами пробираючись в кімнату старого, відчиняв до неї двері й дивився на сплячого. На восьму ніч старий прокинувся від різкого звуку і нажахався, проте через деякий час заспокоївся і знову ліг. Вбивця відчинив трохи ліхтар, і тонкий промінь світла впав прямо на сліпе око старого; раптом засувка ліхтаря клацнула, і оповідач почув частий стукіт серця стривоженої жертви, який ставав все голоснішим і голоснішим. Злякавшись, що цей звук приверне увагу сусіда, вбивця з криком накинувся на старого; той встиг один раз скрикнути, але оповідач «стягнув його на підлогу і придавив важким ліжком».

Оповідач розчленував тіло і приховав частини під мостинами, переконавшись, що не залишилося жодних слідів злочину. Однак сусід почув крик і викликав поліцейських. Вбивця поводився спокійно: сказав, що сам скрикнув уві сні, а старий виїхав з міста. Поліція бачить, що гроші не чіпали, і не знаходить жодних слідів насильства. Їхні підозри розсіяні. Вбивця приніс у кімнату стільці й запропонував поліцейським відпочити від трудів.

Свій стілець оповідач поставив на те саме місце, де покоївся труп його жертви. У той час як він почувався дедалі впевненіше, оповідач почав чути слабкий шум, який підсилювався. Він дійшов висновку, що це б'ється серце старого під мостинами. Стук все наростав і був такий виразний і гучний, що вбивця був упевнений, що поліцейські не можуть його не чути. Намагаючись відвернути їх і заглушити звук, він став говорити голосніше, потім кричати, сипати прокльонами, стукати стільцем, але нічого не допомагало: стукіт серця-викривача не вдавалося перекричати.

Будучи впевненим, що поліцейські про все здогадалися і вдають, що нічого не чують, знущаючись над ним, оповідач втратив контроль, зізнався у вбивстві старого і сказав їм, щоб відірвали мостини, де сховане тіло.

Ілюстрація Гаррі Кларка, 1919

Спочатку Едгар По відправив рукопис редактору The Boston Miscellany Генрі Такерману, але той повернув рукопис автору, побажавши отримати від нього «що-небудь більш спокійне»[3].

Вперше новела «Серце виказало» була надрукована 1 січня 1843 в першому номері бостонського літературного щомісячника The Pioneer, редагований письменником Джеймсом Расселом Лоуеллом. Гонорар Едгара По за першу публікацію новели склав всього 10 доларів[4].

Остання прижиттєва публікація з'явилася в журналі Broadway Journal 23 серпня 1845. Трохи пізніше, 27 серпня, текст розповіді за цим виданням був передрукований в газеті Spirit of the Time (Філадельфія).

У 1857 році Шарль Бодлер включив французький переклад новели до збірки «Nouvelles Histoires extraordinaires».

• У мультсеріалі «Сімпсони» розповідь пародіюється в серіях «The Telltale Head» («Голова-викривач»)[5] і «Lisa's Rival».

• Американська група Tourniquet, яка грає християнський метал, включила композицію «The Tell-Tale Heart», текст якої заснований на новелі По, в альбом Crawl to China (1997).

• У комп'ютерній грі The Dark Eye (1995), сюжет якої заснований на творчості Едгара По, можна пройти шлях персонажів оповідання «Серце виказало», граючи за Старого або за Вбивцю.

• Оповідання «Серце виказало» — один з найбільш екранізованих творів Едгара По: згідно з базою IMDb («Інтернет-база кінофільмів»), сюжет «Серце виказало» був використаний більш ніж в 40 кіно-, теле- і відеофільмах.