Сивий Олександр Анатолійович
Олекса́ндр Анато́лійович Сивий (3 січня 1991 — 29 серпня 2014) — рядовий, фельдшер медичного пункту роти «Світязь» МВС України, учасник російсько-української війни.
| Сивий Олександр Анатолійович | ||
|---|---|---|
.svg.png.webp){kind=icon} Рядовий | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
3 січня 1991 Луцьк | |
| Смерть |
29 серпня 2014 (23 роки) Новокатеринівка | |
| Поховання | Луцьк | |
| Псевдо | «Док» | |
| Військова служба | ||
| Роки служби | 2014 | |
| Приналежність |
 Україна | |
| Вид ЗС |
 МВС України | |
| Рід військ |
 Спеціальна міліція | |
| Формування |
.png.webp){kind=small} | |
| Війни / битви | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
.svg.png.webp){kind=small}
Життєпис
Закінчив Луцький базовий медичний коледж, лікувальна справа.
У часі війни — фельдшер медичного пункту, рота «Світязь».
Брав участь у боях за Іловайськ. Під час одного з наступів терористів заспівав «Лента за лентою», чим розрядив гнітючу атмосферу, атака була відбита.
Загинув 29 серпня у «зеленому коридорі» поміж селами Новокатеринівка та Горбатенко.
2 вересня 2014-го тіла 88 полеглих привезені до запорізького моргу. Як невпізнаний герой тимчасово похований на цвинтарі Запоріжжя.
Упізнаний за тестами ДНК. 27 грудня 2014 року похований в селі Боратин.[1]
Нагороди та вшанування
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни
- нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (9.4.2015, посмертно).
- 5 травня 2016-го в Луцькому медичному коледжі відкрито пам'ятну дошку честі Олександра Сивого.
Примітки
- У Луцьку в суботу прощатимуться із бійцями, які загинули під Іловайськом. Інформаційне агентство Українські Національні Новини (УНН). Всі онлайн новини дня в Україні за сьогодні - найсвіжіші, останні, головні. (укр.). Процитовано 21 серпня 2019.