Сиворакша бенгальська

Сиворакша бенгальська[2] (Coracias benghalensis) — вид сиворакшоподібних птахів родини сиворакшових (Coraciidae). Інша назва «індійська сиворакша», «синій птах», «північна сиворакша». Має 3 підвиди.

?
Сиворакша бенгальська

Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Сиворакшоподібні (Coraciiformes)
Родина: Сиворакшові (Coraciidae)
Рід: Сиворакша (Coracias)
Вид: Сиворакша бенгальська
Біноміальна назва
Coracias benghalensis
(Linnaeus, 1758)

Мапа поширення виду
Посилання
Вікісховище: Coracias benghalensis
Віківиди: Coracias benghalensis
ITIS: 554523
МСОП: 22725914
NCBI: 1343485

Опис

Загальна довжина досягає 27-34 см при максимальній вазі 170 г. Голова помірно невеличка. Дзьоб досить довгий, на кінці загнутий невеликим гачком. Ніздрі довгі. Тулуб стрункий. Три пальці з'єднані в основі. Груди світло-коричневі, голова світло-синя. Хвіст блакитний зі смугою іншого відтінку блакиті. Шия і горло червонувато-бузкові з тонкими білими смужками. Її розправлені в польоті крила нагадують розписаний вручну шовк. Навколо очей є охриста пляма.

Спосіб життя

Віддає перевагу сухій та рівній місцевості. Полюбляють сидіти на високих деревах, що самотньо стоять, або на проводах електропередач поблизу залізниці. Має неспокійну, забіякувату вдачу. Її політ швидкий і нерівний, з «пірнанням» і перекиданням в повітрі.

Живиться дрібними комахами, павукоподібними, невеличкими ящірками і мишами, яких знаходить на землі. Полюбляє ласувати ягодами і фруктами. Якщо виявляється поблизу водойм, плаває і навіть пірнає, при цьому ловить під водою дрібних рачків і рибок.

Період розмноження триває з березня по червень. Відкладають яйця в порожніх пташиних дуплах, в затишних місцях будівель. Кладку з 2-5 яєць висиджують зазвичай обоє батьків. Пташенята залишають гніздо приблизно через 1 місяць. Відома здатність переносити пташенят з одного гнізда в інше.

Стосунки з людиною

Є доволі популярною в місцях свого існування. Штати Індії Одіша, Телангана, Андхра-Прадеш і Карнатака вибрали бенгальську сиворакшу як свій символ. Через велику поширеність цього птаха з нею пов'язано багато легенд і оповідей. Численні перекази пов'язують її з богом Шивою. Був навіть особливий культ, присвячений бенгальській сиворакші.

Поширення

Розповсюджена в Південній Аравії (долини річок Тигр і Євфрат, узбережжя Перської затоки), Індії і Південно-Східної Азії (Таїланду, В'єтнаму, Малайзії) та південного Китаю. Найбільша популяція зосереджена в Індії — 50 птахів на 1 км². Також трапляється на Лаккадівських і Мальдівських островах.

Підвиди
  • C. b. benghalensis (Linnaeus, 1758) — від Перської затоки до Бангладеш
  • C. b. indicus (Linnaeus, 1766) — центральна та південна Індія, Шрі-Ланка
  • C. b. affinis (Horsfield, 1840) — від північно-східної Індії до південного Китаю

Примітки
  1. BirdLife International (2016). Coracias benghalensis. The IUCN Red List of Threatened Species 2016. IUCN. с. e.T22725914A94905872. doi:10.2305/IUCN.UK.2016-3.RLTS.T22725914A94905872.en. Процитовано 26 січня 2020.
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.

Джерела
  • Lamba, B.S. (1963) The nidification of some common Indian birds. 5. The Indian Roller or Blue Jay (Coracias benghalensis Linn.). Res. Bull. Panjab Univ. 14(1-2):21-28.
  • C. Hillary Fry, Kathie Fry: Kingfishers, Bee-Eaters & Rollers. Princeton University Press, Princeton, New Yersey 1999, ISBN 0-691-04879-7, S. 98 und 289−291.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.