Сидоренко Валеріан Олександрович

Валеріан Сидоренко
Народився	12 червня 1932; Київ, Українська РСР, СРСР
Помер	28 листопада 2012 (80 років); Київ, Україна
Поховання	Берковецьке кладовище
Країна	СРСР → Україна
Alma mater	Ленінградський електротехнічний інститут зв'язку імені М. О. Бонч-Бруєвича
Галузь	Телекомунікації
Посада	Директор Київського радіотелевізійного передавального центру

Валеріан Олександрович Сидоренко (нар. 12 червня 1932(19320612), Київ, Українська РСР, СРСР — пом. 28 листопада 2012, Київ, Україна) — перший директор Київського радіотелевізійного передавального центру (1972—2004).

Життєпис

У 1951 році закінчив Київський політехнікум зв'язку та був призваний до лав Радянської армії, де служив із 1952 по 1953 рік.

З грудня 1953 по липень 1956 працював на Київській радіостанції техніком і одночасно навчався заочно у Київському політехнічному інституті на радіотехнічному факультеті. У 1956 році був відкомандирований на навчання до Ленінградського електротехнічного інституту зв'язку імені М. О. Бонч-Бруєвича (нині — Санкт-Петербурзький державний університет телекомунікацій імені М. О. Бонч-Бруєвича) і закінчив його в 1959 році як інженер радіозв'язку.

Після закінчення інституту продовжує працювати на Ультракороткохвильовій радіостанції Київського телецентру, де пройшов шлях від інженера до начальника. З 1972 року Валеріан Олександрович Сидоренко призначений начальником радіотелевізійного передавального центру. Брав участь у монтажі та налаштуванні обладнання при будівництві нового Республіканського радіотелевізійного передавального центру на Сирці. У 1973 році після введення центру в експлуатацію наказом Міністра зв'язку УРСР був призначений його директором.

Під керівництвом Валеріана Олександровича було введено в експлуатацію 19 аналогових телевізійних передавачів, 1 цифровий телевізійний передавач стандарту DVB-T та 28 радіопередавачів. 19 липня 2004 року Валеріан Олександрович залишив займану посаду і вийшов на пенсію.

28 листопада 2012 року Валеріан Олександрович раптово помер у Києві. Похований на Берковецькому цвинтарі.

Нагороди

Грамота Президії Верховної Ради УРСР (1967);
Звання «Почесний радист» (1969);
Медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» (1970);
Орден «Знак пошани» (1974);
Медаль «У пам'ять 1500-річчя Києва» (1982);
Звання «Ветеран підприємства» (1984);
Почесна грамота Міністерства зв'язку УРСР (1984);
Медаль «Ветеран праці» (1985);
Орден «За заслуги» III ступеня (1997);
Грамота Верховної Ради України (2002);
Звання «Почесний зв'язківець України» (2003).

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.