Сидоренко Віктор Дмитрович

Віктор Дмитрович Сидоренко (31 грудня 1953 у м. Талдикорган, Казахстан) — український живописець, народний художник України, дійсний член і віце-президент Національної академії мистецтв України. У 2001 заснував і очолив Інститут проблем сучасного мистецтва Академії мистецтв України.

Віктор Сидоренко
Народження 31 грудня 1953(1953-12-31) (68 років)
м. Талдикорган, Казахстан
Національність українець
Країна  СРСР
 Україна
Навчання Харківська державна академія дизайну та мистецтв
Діяльність фотограф, художник
Відомі учні Галицький Сергій Феодосійович
Нагороди

Сайт www.sydorenko.kiev.ua

Біографія

Народився у сім'ї репресованих сталінським режимом. З 8 років займається живописом, в 10 років захоплюється фотографією. Після закінчення середньої школи та обов'язкової служби в армії вступає до Харківського художньо-промислового інституту (Харківська державна академія дизайну і мистецтв), який в 1979 році закінчує з червоним дипломом. Учень професора, лауреата Державної Премії СРСР, Б. Косарєва в 1981 році стає аспірантом творчих майстерень АХ СРСР (наук. кер. — академік, професор, дійсний член Академії мистецтв СРСР, Лауреат Державних премій СРСР, С. Григор'єв) Паралельно працює художником-постановником на зйомках фільму «Анатомія дива», реж. В. Іванов.

З 1985 живе і працює в Києві. У 1992 отримує звання Заслуженого діяча мистецтв України, в 1998 — народного художника України. У 1983 році народжується син Андрій Сидоренко, який так само працює в галузі мистецтва.

У 2001 засновує Інститут проблем сучасного мистецтва Академії мистецтв України, який здійснює фундаментальні наукові дослідження в галузі всіх видів сучасного мистецтва, практичні та вишукувальні дії, націлені на розвиток професійного актуального мистецтва, впровадження нових художніх технологій і практик.

З 2002 професор, з 2005 — кандидат мистецтвознавства.

Творчість

Віктор Сидоренко є одним із лідерів сучасного українського мистецтва. Шлях Віктора від реалізму до неоавангардизму — це в першу чергу данина повній свободі творчості останнього покоління, що виросло і працювало при тоталітарному режимі[1]. Час, Пам'ять та Історія — центральні ідеї його проєктів, екстраполюючих свою поліваріантність і різні прочитання в мову візуальних образів і конструкцій. У сферу творчих інтересів художника входять специфічні реалії нашого часу — проблеми пам'яті, спадщина посттоталітарних рудиментів, питання ідентифікації особистості в сучасному світі що все більше ускладнюється, перспективи людини в новій глобалізаційній моделі життєустрою. Крім того, дослідницька спрямованість його творчості також стосується і минулого, але з підкреслено деідеологізованим ставленням до культурної спадщини, з використанням можливостей арсеналу нових медіа.

З моменту створення проєкту «Амнезія» (1995) ідея «відновлення в пам'яті фрагментів минулого» вже не буде залишати творчої свідомості Віктора Сидоренко і кожен наступний його проєкт буде будуватися на основі конкретних переживань дитинства, отроцтва, юності.

Об'єктом дослідження художника в проєкті «Ритуальні танці» (1997) стає тема тоталітаризму в будь-яких його формах і проявах. Автор розглядає його як глобальне явище ідеологічної несвободи, чи то політичного режиму, чи то сектантства, релігійної диктатури, в якому все спрямовано на поглинання людини не тільки духовно, а й фізично. Проєкт свідомо виключає будь-яку просторову і тимчасову конкретність і позбавлений рефлексій щодо радянського минулого. Його головне завдання у відображенні особливого відчуття пароксизму, кризи та духовної деградації, які неодмінно присутні у свідомості людини, що живе в тоталітарній дійсності.

Загальний розпад системи традиційно-гуманістичних цінностей — у проєкті «Цітохронізми» (2002), в якому фактурний кракелюр уособлює «астенічний синдром». Художник проникає в іншу, менш пророблену живопису тему — мікроструктури світу і зв'язку з реальним світом, впливу, а також дії емпіричного простору.

Проєкт «Жорна часу» (2003), створений в рамках неокласичних тенденцій, — багатошарова робота, тема якої — процес Творення. Можливість отримувати різні модифікації в конкретному виставковому просторі без втрати як основного концепту, так і передбачуваної послідовної гнучкості осмислення усіх медійних компонентів, підтверджує тезу про те, що цілісність візуального сприйняття «поточного моменту» — це скоріше потік фрагментів, збагнутих у процесі, у русі почуттів і змодельованих свідомістю, уявою, що ностальгічно шукають єдність і послідовність[2].

Пошуки власної ідентичності в соціальному колективі закінчуються торжеством уніфікації — так художник пропонує розшифрувати слово-гібрид, винесене в назву експозиції «Аутентифікація» (2006). На цьому автор не зупиняється: наведений у дію механізм, що генерує метафори, змушує його в побутовій стрижці розглядати прообраз муміфікації. Цей тріумф тіла виглядає як перетворення тулуба в болванку, з якої відливається гіпсовий манекен, що остаточно заміняє людину в соціумі. Тільки у цього манекена і є шанс вижити і знайти безсмертя.

У проєкті «Левітація» (2008—2009), художник надає перевагу оптичній ілюзіоністській грі, яка створюється щільним і в'язким червоним кольором простору з великоформатних мальовничих площин та інсталяцією. Чоловічі фігури на повний зріст підносяться у повітря, втрачаючи орієнтири і координати, а з ними — і самого себе[3].

Нагороди
  • 1996 р., Київ, Україна. Лауреат «Золотого перетину» на Арт-фестивалі.
  • 2000 р., Київ, Україна. Лауреат «Золотої Палітри» на «Міленіум-вернісажі».
  • 2003 р., Київ, Україна. Золота медаль Академії мистецтв.
  • 2005 р., Магдебург, Німеччина. Автор найкращого проєкту V міжнародного фестивалю мистецтв.

Бієнале

Колекції

Наукові роботи
  • Вдосконалювати художній процес // Образотворче мистецтво. 1987. №  5.
  • На переломі // Образотворче мистецтво. 1988. №  2.
  • Проникнення в таємницю вічності // Образотворче мистецтво. 1994. №  2.
  • Венеціанські Бієнале і проблеми сучасного мистецтва в Україні. В зб.: Сучасне мистецтво. Вип. 1. К., 2004.
  • Непосредственность восприятия // Понедельник. 2004. №  14.
  • Мистецьке одкровення Харкова. В зб.: Сучасне мистецтво. Вип. 3. К., 2006.
  • Візуальне мистецтво від авангардних зрушень до новітніх спрямувань. К., 2008.
  • FIAC 08: погляд зблизька // Курсив. — 2009. — №  2.

Джерела
  • Смирна Л. Віктор Сидоренко: мистецтво ілюзій і трансформацій / Л. Смирна // Мистецтвознавство України: зб. наук. праць; ІПСМ НАМ України. — К.: Муз. Україна, 2013. — Вип. 13. — С. 33-41.
  • Н. Мусієнко. Аутентифікація  — крок до самоідентифікації // Курсив. № 2. 2009.
  • Н. Булавіна. Футурама Віктора Сидоренка // Fine Arts. № 1. 2009.
  • О. Тарасенко. На границе двух реальностей // Ukrainian Art Today. К. 2008.
  • Olivier Jean Millstones of Time. Traverse-video 2007. La Re-visite. 2007. Toulouse.
  • Eastern Neighbours. Utrecht. 2006.
  • Millstones of Time Faster than History. Contemporary Perspectives on the Future of Art in the Baltic Countries, Finlandand, Russia. Helsinki. «KIASMA». 2004.
  • Сидор-Гібелинда О. Творимая легенда // Политик-Hall. 2004.
  • Elaine W. Ng. The 50th Venice Biennale. Leonardo reviews. 2003.
  • Michael Kimmelman. Cramming It All In at the Venice Biennale// The New York Times. 2003.
  • Паралійський Є. Художні серії про наше життя // Літературна Україна. 26. 02. 1998.

Див. також

Примітки
  1. Інтерв'ю Віктора Сидоренко Forpost(у). Архів оригіналу за 26 серпня 2011. Процитовано 21 травня 2010.
  2. «Жорна часу» на Artmajeur'e
  3. Галерея Тетяни Миронової. Архів оригіналу за 26 липня 2011. Процитовано 21 травня 2010.
  4. Oksana Mas. Post-vs-Proto-Renaissance- curated by Achille Bonito Oliva and Oleksiy Rogotchenko

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.